Стаття Джона Бланшарда для сайту BowlingThisMonth, переклад Ольги Покотило.
Як і всього іншого в житті, ми, боулери, прагнемо розвиватися і ставати кращими кожного дня, кожного тижня, кожного місяця. “Ставати кращими” може означати, що ви вивчаєте щось нове про техніку гри, або про фізичні параметри, або про стратегію. В будь-якому разі, у кожного з нас це займає різний час.
Поки ми дізнаємося про гру щось нове, справи можуть піти гірше, що зміщує наш психологічний стан у гірший бік. Цього разу ми поговоримо про ментальний (“психологічний”) підхід до того, як змінювати свою гру. Поки сезон ще не почався, це кращий час, щоб “розірвати” погану звичку й сформувати замість неї нову, що триватиме довічно.
Зміни
Зміни не бувають простими. Давайте визнаємо це з самого початку. Коли ви змінюєтеся – і йдеться не тільки про боулінг, але й про інші звички, з буденного життя – старі звички дуже важко “переломити”, особливо, якщо цим звичками багато років. Як тренер я працював із багатьма досвідченими боулерами, і перше, що я чув від них, коли мова заходила про зміни у їхній грі: “Я завжди робив це так”. Ці п’ять слів зазвичай щирі, але разом з тим вони не означають, що ви не можете змінити це й поліпшити свою гру. Інша річ, якої я навчився за 10 років власної кар’єри у турі РВА – що наша гра постійно змінюється. І вам краще рухатися в ритмі з цими змінами, або гра промайне повз вас швидше, ніж це літо.
Зміни можуть викликати у вас дивні почуття й відчуття. Ви робите малесеньку зміну в кроках або замаху й відчуваєте, що от-от заступите на сусідню доріжку або кинете шар у жолоб. Кожна малесенька деталь вашої гри дає вам зрозуміти, що вам доведеться докласти часу й зусиль, щоб тіло й розум опанували “новий” спосіб виконання.
Своїм учням я наводжу такий приклад. Якщо ви живете в будинку все життя (або кілька років), і ввечері раптом зникає світло – як складно вам буде дійти до телефона чи до дверей у темряві? Скоріш за все, ви легко знайдете шлях серед знайомих речей. Але уявіть, що ви щойно переїхали у нове житло: скільки разів ви наштовхнетеся на стіни, двері, меблі, поки обережно намацуватимете шлях до виходу? Я припускаю, що одним синцем не обійдеться.
Тож яку б зміну в грі ви не задумали, вона потребуватиме вашого часу, терпіння, відданості, щоб “перевчити” м’язи й усвідомити, що це – ваш новий спосіб відпускати шар. Написано тисячі статей про те, що для опанування нової техніки треба зробити десяти тисяч кидків. Моя філософія – кількість повторів прямо залежить від того, наскільки ви сфокусовані саме на впровадженні цієї однієї зміни. Коли ви змінюєте кроки, наприклад, хочете робити слайд пряміше, це має бути єдиною вашою задачею під час тренування. Не дозволяйте іншим змінам чи наслідкам цих змін залізти вам у голову й відволікти від основної задачі. Правильне фокусування заощаджує насамперед ваш час на впровадження змін.
Нове “нормальне”
Глибоко всередині ми всі хочемо взяти урок або спитати поради у тренера, особливо коли відчуваємо, що кидаємо шар не так щоб дуже добре. Ми часто прагнемо поради, але не запитуємо її, бо боїмося, що запропоновані зміни “зламають” техніку “ще більше, ніж зараз”. Ми боїмося зробити кілько кроків назад заради того, щоб пізніше активніше “рухатися вперед”.
Часто під час тренування я питаю учнів таке: “Ти хочеш зламати стару техніку, “накласти гіпс” і створити на її місці нову, чи буде достатньо накласти пластир?” 95% гравців потребують, щоб їхню техніку “зламали”, щоб нова гра стала сильнішою і кращою, ніж раніше. Але багатьох відлякує те, що такі зміни заберуть набагато більше часу. Зрозумійте, що під час роботи із тренером ви поступово так чи інакше зміните свою гру, і разом із тренером будете вибудовувати її заново – і це здорове, реалістичне розуміння дасть вам реалістичний прогноз щодо того, скільки часу знадобиться для впровадження змін.
Можливо, вам треба звіритися з реальністю
Зміни можуть викликати розчарування й відчай, особливо коли ви не отримуєте миттєвого результату, і це не мотивує вас тренуватися більше. Якби змінюватися було легко, ми б ніколи не бачили періодів “спаду”. “Спади” трапляються у кожного, хоч у гравця домашньої ліги, хоч у досвідченого професіонала. Це буває з двох причин: або з їхньої грою щось не так, і вони не хочуть змінюватися; або вони якраз перебувають у процесі змін. Різниця між цими двома станами в тому, що перші гравці скоріше або покинуть гру, або так і залишаться внизу, а другі колись стануть чемпіонами.
За свою більш як 10-літню тренерську роботу я бачив масу гравців, які хотіли грати краще, але “не мали на це часу”. Я пам’ятаю учня, який суттєво схуд. Поки він мав надмірну вагу, то навчився компенсувати напрямок замаху навколо своїх широких стегон, але тепер, коли потреби в цьому не було, він захотів виправити напрямок свінга. Ми працювали над кроками й замахом, і за кілька уроків змоги створити стилістику, яка краще пасувала до його нового тіла. Але… тренуючись упродовж місяця й не побачивши значного зростання результатів у грі, цей гравець повернувся до старої техніки, бо “втомився” її змінювати.
Єдиний шлях – напролом
Блискучий приклад наполегливості під час змін і приклад того, що зміни необхідні й професіоналам – це Білл О’Ніл. Три роки тому спортивна кар’єра Білла застопорилася після 10 років поступового зростання й успіхів. Він порадився із колегою і другом Томмі Джонсом, і взяв пораду Томмі близько до серця. Білл провів місяці, тренуючи контроль над своєю лівою рукою, яка вилітала далеко за спину під час релізу. І навіть кілька провальних виступів на турі РВА не зупинили його рішучості змінити гру.
Гравці в спільноті професіоналів зауважили результати й почали критикувати Білла за таке рішення й за провальні результати, визнавши зміни посеред сезону поганою ідеєю. Але за 36 місяців Білл повстав знову як один із найсильніших гравців – він домінував на багатьох турнірах під час двох сезонів і здобув Меджор. Так, це зайняло час і зусилля, але Білл дістався нагору.
Найкращі спортсмени світу стали найкращими, бо ніколи не припиняли навчатися й насолоджувалися процесом змін. Це характерно не для всіх із нас, але якщо ви хочете стати кращими, ви мусите зрозуміти, що на вашому шляху буде багато маленьких кроків, а не гігантських стрибків.
Крок за кроком
Жоден будинок не починали зводити з ванної кімнати на другому поверсі. Спочатку треба визначитися із загальним планом будівлі, а тоді поступово переходити від плану до конкретних кроків, де і як того вимагає будівництво. Розгляньмо кілька кроків до змін у грі з точки зору тренера й боулера.
Перший крок: Аналіз
Тренер: Може знімати відео, але цілком прийнятні й словесні рекомендації та пояснення.
“З цього відео я бачу, що нам варто попрацювати над оцим елементом”.
Боулер: Це те місце, де ми зазвичай найбільш вразливі. Ми знаємо, що на нас дивляться й зараз будуть давати оцінку.
“Я не знав, що роблю це. Я бачу, що ви маєте на увазі, коли кажете, що … (у мене занадто високий винос)”.
Другий крок: Пояснення/виправлення
Тренер: Дає гравцеві пояснення, що саме в техніці є некоректним, і описує, яким шляхом це можна виправити під час тренування або кількох тренувань. Тренер має бути уважним і відкритим до запитань.
Боулер: Пояснює тренеру, чому він почувається розчаровано і як він дійшов до такого виконання (якщо знає). Боулер має бути відкритим до нової інформації й цікавим до випробування нових способів гри.
“Я ніколи не робив такого раніше й не знав, що маю таку звичку. Я б хотів принаймні спробувати виправити це”.
Третій крок: Демонстрація/практика
Тренер: Тут починається реальна робота. Часто тренер сам стає на апроуч і показує, як саме планує змінити елемент техніки. Боулер може виконувати підготовчі завдання. На цю стадію зазвичай іде купа часу.
“Коли ви виносите шар, ви піднімаєте його догори, а це змінює ваш таймінг. Спробуймо зменшити цю висоту: я триматиму руку для обмеження рівня, а ви спробуйте винести шар так, щоб він пройшов під рукою”.
Боулер: Бачить, що саме вони збираються робити, бачить зразок вправи й розуміє, що тренер готовий допомогти усім, чим зможе. У нашому прикладі гравець тренується робити винос, навіть не роблячи справжніх кидків. Терпіння – ключ до успіху.
Четвертий крок: Результати
Тренер: Знову записує відео, зазвичай порівнює запис до-і-після, тобто на початку заняття й після виконаних вправ. Це показує динаміку змін, підтверджує слова тренера й відчуття боулера, і принаймні задає старт майбутньому розвитку.
“Подивіться, наскільки нижче тепер шар. Ваш таймінг став більш природним і синхронним, і вам буде легше влучати по доріжці, оскільки ви й шар приходите до лінії фолу вчасно”.
Боулер: На цей час гравець уже має відчути різницю, і швидше за все це відчуття не дуже комфортне. Завдяки відео він може побачити реальну різницю в своїх рухах і зрозуміти, чи збігаються вони із внутрішніми відчуттями.
“Мені здається, що я зовсім не виношу шар, але я бачу на відео, що він рухається й виглядає цілком природно”.
Важливість вправ
Боулер, який хоче опанувати техніку, повинен опрацьовувати окремі вправи й навчати тіло й розум, що це нове – нове “звичайне”. Під час тренувань ми часто намагаємося змінити реліз чи кроки, і така робота не обов’язково означає виконання реальних кидків. Під час вправ на окремі технічні зміни вам не завжди треба виконувати повні кидки – вам достатньо показати тілу, що саме і як саме ви тепер будете робити під час кидка.
Записка з метою
Один з найкрутіших ефектів роботи у РВА – це не тільки те, що ви змагаєтеся із найкращими, але ще й задоволення від того, як працюють найкращі коучі. Коли хтось має день перепочинку або не пройшов до наступного кола, ви неодмінно побачите цю людину в клубі на тренуванні – на відпрацюванні елемента, який покращить гру. Це залежить від кожного гравця, від його мети й найближчих завдань, але ось що спільне для них усіх: ви рідко побачите, що хтось із них тренується довше, ніж годину. Причина цього в тому, що вони мають чітке завдання, і це тільки одне завдання. Коли вони відчувають, що досягли мети, відкалібрували й виправили те, що хотіли – їхнє тренування завершується.
Тренування із метою – ключове для успіху. Не думайте, що коли ви прийшли в клуб і зіграли за день 20 партій, то виправили свою гру. Навпаки, може бути, що ви навернулися до старих звичок! Продовжуйте роботу над зміною звичних елементів на нові, поки не перестанете взагалі про них думати. Якість ваших тренувань набагато, набагато важливіша, ніж їхня кількість.
Заключні думки
Ми, люди, – істоти звичок. Будь-які зміни даються нам важко. Що б ви не планували змінити, запишіть це як свою мету й тримайте перед очима, щоб пам’ятати про шлях, на який ви стали. Якщо це зміна фізичної гри, пам’ятайте, що вам не обов’язково бути в клубі, щоб опанувати зміну. Повторюйте нові рухи у вітальні чи на подвір’ї! Роблячи це, ви “змінюєте налаштування” нейронів, і ваша голова “здобуває нову програму”. Вашому мозку байдуже, чи ви робите кроки в садочку чи на апроучі.
Пам’ятайте: ви працюєте для майбутнього успіху, а не для цього моменту. Результат може прийти не сьогодні й навіть не завтра, але наполегливість і впертість завжди дають результат: тож коли прийде час, ви побачите бажаний результат у рядку результатів.
