Стаття Кріса Месаньйо для сайту BowlingThisMonth, переклад Ольги Покотило
У цьому матеріалі я визначаю overthinking – надмірне розмірковування – як докладання забагато мисленнєвих зусиль до елементів техніки боулінгу, коли цього робити не варто. Це не словникове визначення, але його легко пояснити й застосувати. Давайте поглянемо, коли надмірні роздуми можуть принести користь, а в яких випадках вони скоріше зіпсують ваше виконання. Але перш ніж перейти до суті, важливо зрозуміти, в якому середовищі це відбувається і що таке “частота думки”, коли ми опановуємо навички.
Свідомі думки та стадії навчання
Існує три стадії опанування навички (або моторного навчання). Перша стадія – когнітивне навчання, коли боулер вивчає щось нове, чого не знав раніше, що допоможе стабілізувати гру. На цій стадії навичка формується (вивчається), коли гравець свідомо й навмисно думає про те, як робити кидок. Боулер усвідомлює помилки, яких припускається, але не може виправити їх самостійно. З точки зору техніки є величезні коливання, грубі помилки, і їх багато. Гравець на цій стадії лише “здобуває уявлення” про те, як кидати шар у найбільш ефективний спосіб.
Після багатьох годин практики гравці переходять на другу стадію навчання – асоціативну (або проміжну). Гравець починає вдосконалювати техніку, підхід стає більш стабільним, кількість помилок меншає, здатність визначити помилку й виправити її – зростає. На цій стадії частину роботи мозок гравця робить автономно, і боулер виконує менше мисленнєвої роботи. Це не завжди так, якщо гравець належить до аналітичного типу мислення, але це окремий випадок, який створює більше помилок.
Після років практики боулер досягає стадії автоматизму: як ясно із назви, на цій стадії підхід уже не потребує свідомого контролю, втручання свідомих думок дуже обмежене. Зазвичай підхід дуже стабільний, і гравець може визначити й виправити помилку швидко й просто. Більшість гравців досягають цієї стадії, навіть якщо не прагнуть стати професійними боулерами. Якщо ви не задумуєтеся про свої кроки й замах після року тренувань, імовірно, ви дійшли до стадії автоматизму.
Що це все для нас означає? Якщо гравець навчається природно, надмірні роздуми просто не виникнуть, бо обсяг свідомого контролю поступово зменшується, гравець стає більш упевненим і поступово переходить зі стадії до стадії. На жаль, іноді (з невідомих причин) гравець хоче “зробити” кидок замість того, щоб “дозволити” кидку відбутися. У цей момент і виникає “надмірне розмірковування”, яке є проблемою і створює фізичні помилки.
Ми говоримо про “надмірні роздуми” як навмисне докладання зусиль до техніки, коли це не потрібно. Тренерам і гравцям варто визначити, коли роздуми зайві, і керуватися цим на заняттях. Наприклад, якщо зважати на стадії навчання, то на етапі когнітивного вивчення надмірні роздуми є природною частиною навчання.
Розмірковування щодо конкретних рухів, а тим більше свідомий контроль цих рухів допомагає, коли відбувається зміна техніки чи додається невідомий раніше елемент. Наприклад, перехід із 4 до 5 крокового підходу, значні зміни таймінгу, опанування нового релізу можуть спричиняти постійний свідомий контроль над рухами. Це випадок корисного розмірковування, навіть якщо воно надмірне.
Коли роздуми потрібні?
Отже, свідомі думки загалом гарний знак на початковий стадіях навчання, коли боулер навмисно намагається зрозуміти природу руху, відчути його й відточити фізичні навички. На когнітивній стадії важко впіймати момент, коли роздуми спричиняють шкоду виконанню, бо сам гравець іще занадто нестабільний. На жаль, із наближенням до автоматизму, коли свідомий контроль потрібен дедалі менше, чим більше ви думаєте, тим більше ви “перевантажуєте” свій мозок і здатність виконувати те, над чим ви працюєте.
Інший приклад, коли роздуми можуть бути корисні, – це під час підготовки до змагань і під час роботи над повторюваністю. Тренування й практика в режимі усвідомлених рухів можуть створити чудову основу для змагань: контролюючи виконання, гравець навчається розрізняти різні типи помилок у своїй техніці, й навчається їх виправляти. Якщо добре впізнавана помилка відбувається під час змагань (особливо, якщо це щось із біомеханіки), гравець має більші шанси її виправити.
Але працювати над свідомим “упізнаванням” помилок можна лише під час тренувань, що добре впливає на повторюваність кидків. Якщо ви розумієте, відчуваєте бажаний рух, значить, ви можете відтворити той самий кидок іще раз. І так само ви здатні відрізняти кидки, які повторювати не варто.
Коли роздуми зайві?
І навпаки, під час змагань, коли важливі результати на табло, надмірні роздуми спричиняють більше шкоди, ніж користі. Під час змагань чи турнірів свідомі роздуми над технічними елементами беруть гору над більш важливими параметрами гри. Навіть під час домашньої ліги (якщо ви регулярно тренуєтеся), дозволяйте мозку взяти контроль над фізичною грою. Чим більше ви тренуєтеся, тим краще мозок впорається із задачею. Чим довше ви намагатиметеся перехопити контроль над напівсвідомими рухами, тим більше зусиль вам доведеться докладати до самої гри – й тим нижчими будуть результати.
Розгляньмо такий приклад: гравець, схильний до надмірних роздумів, не пройшов кваліфікацію. Чи правильно буде сказати, що він би зіграв краще, якби довірився своїм навичкам і дозволив мозку керувати фізичною грою? Напевно, так. А якщо цей гравець завершив турнір на третьому місці? Це гарний результат, але чи міг він зіграти ще краще, якби довірився вивченим навичкам іще більше?
Я часто запитую своїх спортсменів, чи вони готові до змагання. Якщо спортсмен відповідає “так”, значить, він виконав усю підготовчу роботу. Він може дозволити своєму мозку “взяти контроль” над фізичною грою, а для свідомості залишити концентрацію на процесі, стратегію та тактику гри, внесення поправок щодо спорядження тощо.
У змагальних ситуаціях боулер повинен концентруватися на тому, що буде у фокусі його уваги й під свідомим контролем, під час підготовки до кожного кидка, на таргеті чи куті відпускання, який дозволить шару влучити в пакет. Роздуми про фізичне виконання, особливо коли вам здається, що це “не ваш день”, неприпустимі – просто тому, що ви намагаєтеся виконати роботу, яку ви вже приготували для автоматизації.
Якщо ви належите до людей аналітичного характеру, хто любить критикувати кожен рух і кожен кидок, і прагне до роботичної повторюваності, що саме вам “треба” зробити, надмірні роздуми для вас будуть простішими (але так само малоефективними для набирання очок). Якщо вам вдасться знайти спосіб передати управління мозку, ваш середній зросте, а ви почуватиметеся вільніше щодо своєї техніки (це справедливо, якщо ви вже пройшли когнітивну стадію навчання).
Чому надмірні роздуми згубні для виконання?
Коли ви розмірковуєте над міру, то намагаєтеся втрутитися в автоматизовану роботу мозку. Мозок – найбільш потужний комп’ютер, він може виконувати розрахунки надзвичайно швидко й приймати рішення за частку секунди, а свідомий контроль лише гальмує цю діяльність. Для прикладу візьмемо елемент, який є у всіх гравців і для більшості він уже автоматичний: це кроки.
Чи можете ви уявити обсяг свідомих роздумів, які б охопили кожну деталь ваших кроків і рухів руками під час ходьби на 10-футову відстань? Вам треба оцінити й виконати мільйони речей водночас, ось лише деякі з них:
- Якої довжини буде крок?
- Якою рукою треба махнути на першому кроці?
- Коли починати рухати рукою?
- У який момент починати другий крок? і так далі…
І це лише “великі” рішення, необхідні для звичайної ходьби! Натомість ваша візуальна система сканує “ландшафт”, і ви йдете без жодних свідомих зусиль, і навіть робите поправки у випадку перешкод на дорозі: обходите людей та предмети, не наступаєте на сміття, проскорюєте рухи, дихаєте, кліпаєте очима тощо – і зберігаєте напрям руху.
Для боулінгу все це працює так само. Коли ви на проміжній або автономній стадії навчання, роздуми вповільнюють ваші рухи, бо ви намагаєтеся усвідомити занадто багато вхідної інформації – те, що ваш мозок робить автоматично і в мільйони разів швидше. Без вашої свідомої участі.
Висновки
Узагальнюючи, помилки в боулінгу, пов’язані з надмірними роздумами, зазвичай стосуються уповільнення рухів, або рухи стають обмеженими й контрольованими. Коли рух гравця на апроучі стає механічними і повільним, це руйнує ефективність (плавність) усього кидка, роботу м’язів – а отже, впливає на таймінг і ритм, і швидкість шара й однаковість приходу до лінії фолу.
Якщо ви дозволите своїй системі рухатися без усвідомлених зусиль, то корекція помилок зведеться до формування гарного ритму й таймінгу. Якщо ж “система” порушена через надмірне усвідомлення, усі природні рухи руйнуються й створюють нові й нові помилки.
