Стаття Теда Томпсона із сайту Kegel.net, довільний переклад – Ольга Покотило
Терміни “lengthwise taper” та “crosswise blend” відносно олії не вдалося знайти в українському перекладі, тому тут я пишу “тейпер” у значенні “співвідношення кількості олії на доріжці від лінії фолу до кінця діаграми”.
Тейпер діаграми – кількість кондиціонера на початку доріжки порівняно із кількістю в кінці діаграми – суттєво змінилася разом із розвитком спортивної технології. Кондиціонер для доріжок (олія) має дві головні функції: захищати поверхню доріжки від пошкоджень та створювати плавний і передбачуваний рух шара для якнайбільшого різноманіття ігрових стилів.
1 – Історія
Коли шар для боулінгу був збалансованим, його обертання було дуже стабільним, і на самому шарі після кидка залишалося лише одно коло олії. Рух олії від початку доріжки до бек-енду для сучасних шарів із високим радіусом обертання – це зовсім інша справа.
Пам’ятаймо, що для шарів із високим флер (flare)-потенціалом діаграма розбивається з кінця діаграми до початку, тоді як шари з низьким флером більше впливають на зміни малюнка від лінії фола до бек-енду. Про звичайні зміни діаграми буде детально сказано в іншій статті, не будемо відволікатися на це зараз.
Отже, поки діаграма змінює форму, шари також реагують на ці зміни, – “а влучити в рухому ціль дуже складно”, особливо коли ми говоримо про майстерність натирання діаграм на доріжках.
Як ви, можливо, знаєте з інших онлайн-матеріалів або навчальних клінік, найбільш стабільними щодо поверхні є дерев’яні доріжки з регулярним оновленням поверхні. У різних клубах вони можуть показувати різні результати, але переважно про них можна сказати щось на зразок “тейпер діаграми буде 3 до 1”.
Однак із синтетичними доріжками, які мають різну форму по всій довжині, тверждення щодо різниці олії “від початку до кінця”, або будь-яке інше подібне твердження скоріше завдасть шкоди людям, що намагаються знайти найкраще рішення для свого боулінг-центру.
Вимірюючи доріжки в сотнях боулінг-клубів по всьому світу за допомогою Kegel LaneMapper, ми виявили, що доріжки будь-якого клубу мають однакові тенденції щодо деформації по довжині. Єдиним винятком є клуби, які додавали або змінювали окремі секції доріжок у різний час.
Отже, якщо ми просто говоримо про тейпер діаграми – зміну кількості олії відносно довжини діаграми – якщо доріжка має нахил до кегель, то ми можемо просто збільшити ратіо “від початку до кінця” (front-to-back taper ratio), щоб краще вповільнити шар і досягти “гарного руху по доріжці”. І навпаки, якщо доріжки в центрі переважно нахилені до гравця, тейпер можна зменшити, щоб шар вповільнювався менше і давав гравцям можливості для гри.
Поки доріжки були дерев’яні й часто замінювалися, а шари для боулінгу були переважно збалансовані, це було просто – але не тепер.
Сучасні синтетичні доріжки можуть бути “провалені”, “завалені” або “вигнуті”, увігнуті на початку та вигнуті на бек-енді або навпаки, можуть мати нахил справа наліво, зліва направо і будь-яким іншим чином. Ми часто бачимо синтетичні доріжки у вигляді пташиних крил: підняті по краях та провалені в середині.
Зважайте на те, що користувачі – боулери – мають як спокійні збалансовані шари з низьким потенціалом флера, так і максимально розбалансовані, із високим флер-потенціалом. Створити ідеальні умови гри й для тих, і для інших за допомогою перепадів олії надзвичайно складно.
Ваша звична клубна діаграма, ясна річ, важлива для вашого клубу, і не менш важливим є вміння натирати її “правильно”. Водночас застосування для цієї мети спортивних діаграм, або очікування, що одна й та сама діаграма однаково “гратиметься” в різних клубах – дуже близькі до сподівань виграти лотерею.
2 – Клубні діаграми (Рекреаційна серія)
Більшість щоденних діаграм у боулінг центрах по всьому світі мають однаковий вигляд: багато кондиціонера посередині й набагато менше з країв. Для цього типу діаграм важливо контролювати кількість олії в середній частині: щоб зменшити винесення олії вздовж і щоб відкрити бічні частини доріжки.
На наведеному малюнку зображена типова клубна діаграма, де грали тільки балансованими шарами. Метою цього було захистити кондиціонер на початку доріжки й дозволити йому рознестися до кінця програми або й за межі діаграми. З восьмого футa до кінця малюнка різниця в кількості олії може мати ратіо 3-4 до одного, і це при тому, що найбільша кількість олії – 20 одиниць – була нанесена на самому початку доріжки.
Сьогоднішні діаграми для агресивних шарів вимагають іншого тейпера і більшої кількості олії. Якщо ми починаємо з 80 одиниць на початку, то в середині доріжки, на 30 футі, може бути ще +50 одиниць. Ми робимо це, щоб гравці мали змогу утримати шар на доріжці й отримати однаковий рух шара, і разом із тим захистити поверхню доріжки якомога довше.
Щоб нанести таку кількість олії по всій діаграми, буферна щітка (елемент машини для натирання) повинна видавати набагато більше олії, щоб мати можливість наносити її по всій довжині малюнка. Кількість олії в кінці діаграми має зменшуватися відповідно до обраного кондиціонера та топографії.
На малюнку нижче наведено приклад типової діаграми для шарів із високим флер-потенціалом. Як бачите, олії тут набагато більше по всій площі діаграми.
Зовнішня частина діаграми містить дуже малу кількість олії, бо більшість центрів прагнуть дати своїм гравцям пристойну “зону помилки” за межами стрілок. Тож навіть в таких умовах нам може знадобитися, щоб діаграма дозволяла більш прямі лінії гри та гру ближче до жолоба, а для цього краї доріжки повинні мати меншу кількість олії.
3 – Спортивні діаграми
Створюючи діаграму для змагань, треба зважати на те, що мета кожного окремого малюнка може відрізнятися. Якщо треба, щоб на діаграмі було легко починати гру – наприклад, у випадку стикових матчів, то вам знадобиться знайти підходящий тейпер. Такі діаграми звичайно мають більше ратіо “від початку до кінця”, щоб шари могли читати діаграму раніше.
Якщо мета діаграми – утримати гравців у певній зоні гри довший час, то зміна діаграми “від початку до кінця” уже не така важлива, більше значення має, як довго утримує форму кінцева частина малюнка. Такі діаграми скоріше за все матимуть менший тейпер і будуть досить складними на початку змагання, а потім “відкриватимуться” завдяки поглинанню олії в середині та кінці діаграми.
Прекрасний зразок такої діаграми з мінімальним тейпером – діаграма 2015 US Open у Гарланді (Техас). Кількість олії на 8 футі діаграми склала значну кількість – 50 одиниць, на 22 футі – 60 одиниць, і за два фути до кінця (41) олії було 30 одиниць. Ратіо цього малюнка склало 1.75 до 1 з 8 по 41 фут, і в до 1 з 22 по 41.
Нижче наведена ця діаграма у дво- і тривимірному зображенні. Тейпери позначені на футах 8, 14’, 22’, 27’, 32’, 36’ та 41’.
Мета цієї діаграми на турнірі була – утримати гравців якомога довше від лофту через жолоб. Організаторам це вдалося, але не тільки за рахунок діаграми, але й завдяки топографії клубу. Наше дослідження показало, що топографія завжди є значним фактором у тому, як діаграма лягає на доріжку, як тримається на ній і як розбивається. Але це тема для окремої статті.
4 – Кондиціонери
Кондиціонери також мають значний вплив на те, як поводиться діаграма. Кожна олія має свої специфічні характеристики, і діаграма повинна розкрити якості кондиціонера, а кондиціонер – виконати завдання діаграми, так щоб характеристики обох доповнювали одне одного.
Наприклад, кондиціонери Fire та Iceбули створені для більш тривалого утримання, і обоє потребують меншої кількості олії в кінці діаграми, аніж їхні попередники. Якщо додати кондиціонера більше, ніж треба, то шар створюватиме більше винесення олії за межі малюнка порівняно, наприклад, із використанням кондиціонера Prodigy.
Якщо говорити про новішу олію, Curve, то її в кінці діаграми можна нанести більше – цей кондиціонер передбачає більше тертя, і завдяки цьому сповільнення шара буде більш суттєвим. Крім того, шар менше “бачитиме” винос олії за межі початкового малюнка, аніж це було б із “Вогнем” чи “Кригою”.
5 – Топографія
Тепер, коли всі інші фактори перераховано, ми можемо більше торкнутися топографії і того, як форма доріжки впливає на діаграму. Ви вже знаєте, що дерев’яні доріжки були всі дуже схожі – усі дещо схилені (провалені в середині порівняно із краями) із різницею лише в довжині викривлень залежно від центра.
Так, на дерев’яних доріжках були інші проблеми, які вирішувалися лише заміною поверхні, але синтетичні доріжки тепер мають набагато більше варіацій, ніж будь-коли в історії боулінгу. В клубі може відрізнятися кожна доріжка, і навіть одна й та сама доріжка може мати різну форму – в різних місцях та в різні пори року. Тому знайти ідеальну діаграму для центрів із синтетичними доріжками стало складніше, ніж будь-коли.
Для доріжок, які переважно вигнуті, зменшення кількості кондиціонера в середині доріжки та в кінці діаграми, допомагатиме шару “рівномірно” втрачати енергію й показувати очікуваний рух. Вигнуті доріжки більше схожі на ті, що були нахилені до кегель, тож будь-який фактор, який дозволить шару вповільнитися, дозволить гравцям шукати й створювати потрібну реакцію шара.
Для доріжок, як більше увігнуті, і якщо ваші гравці хочуть грати від країв до центру, додаткове нанесення кондиціонера в середині доріжки та в кінці діаграми дещо знизить тертя, і так дозволить шару не втрачати енергію занадто швидко. Подумайте про увігнуту доріжку як про гоночну трасу – внутрішня частина доріжки нижча, ніж крах, тож шар скочується з цієї гірки, витрачаючи більше енергії порівняно зі звичайним рухом шара.
Для доріжок у формі “пташиних крил” (і повірте, ми бачимо їх дедалі більше) на коротких діаграмах треба збільшувати тейпер “від початку до кінця”, щоб шар міг прочитати малюнок раніше. А на довших програмах така форма доріжки потребує менших перепадів олії, бо така доріжка нахилена – і щойно шар дійшов до середини доріжки й до кінця діаграми, він “бачитиме” доріжку краще й тим швидше, чим олія поглинеться.
Висновки
В іншій статті ми показували, що початкова частина доріжки насправді ніколи не поглинає олію повністю, за деякими дуже рідкісними винятками – усе поглинання відбувається в середній частині та на бек-енді, і тоді шар показує значне тертя.
Звичайно, початкова частина діаграми також поглинається, але якщо ми починаємо із 70-100 одиниць олії, або менше за прикладом згадуваної діаграми US Open, в кінці гри все одно залишатиметься 30-40 одиниць олії, що достатньо для низького тертя.
Крім того, у цій частині доріжки шар звичайно має менші оберти й значну швидкість, і коли ми кажемо, що шар “менше читає доріжку”, то маємо на увазі саме ці параметри, які вповільнюють рух і збільшують оберти. Ідея ж полягає в тому, що тейпери на нинішніх діаграмах не такі важливі, як кількість олії в середині доріжки та в кінці малюнка.
Якщо ці параметри використати правильно, то більшість гравців вашого клубу матимуть передбачувану та контрольовану реакцію шара, а зміни на бек-енді (винесення олії) буде мінімальним. І тоді, можливо, ваші боулери стануть трохи щасливішими.
