Шар якої ваги найкраще пасує до вашої гри? Стаття Кріса Хестера із сайту BowlingThisMonth, переклад – Ольга Покотило.
Є такий давній вислів: “Чим більше речей змінюються, тим більше залишаються такими, як були”. Це твердження справедливе і для боулінгу, де покоління гравців обговорювали й обговорюють одне й те саме питання попри всі зміни в технологіях: Чи є якісь переваги в грі 16-фунтовими шарами порівняно із 15-фунтовими?
Ми звернулися до кількох топових гравців РВА, щоб обговорити це питання. Думки виявилися суттєво різними. Тож яку вагу краще використовувати й чому?
Перше, що ми спитали – це просте й очевидне питання: якою вагою ви граєте зараз і чому?
Джейсон Бельмонте, один із найкращих гравців у світі, зараз грає 15 фунтами і каже, що не зацікавлений у переході на важчі шари. “Я просто не бачу зараз такої потреби для себе”, – сказав Бельмо.
Зважаючи на силу, яку генерує Бельмонте під час гри з двох рук, зрозуміло, що він не відчуває потреби “підняти” більшу вагу. Джейсон уже створює достатній розліт кегель зі своїми обертами, а додаткові зусилля для гри 16 шарами можуть призвести до зусиль і втрат, які не варті ризику.
Шон Раш каже, що гарє 16 шарами ще з коледжу. “Я беру 16 вагу, щоб вони стримували мене й не дозволяли додавати силу”, – каже він.
Досліджуючи тему, я чув багато висловлювань, схожих із позицією Раша: багато гравців переходять на 16 шари, щоб відчути повільніший свінг, і щоб рука довше трималася за шаром під його вагою.
Біл О’Ніл перейшов з 16 на 15 фунтів після семи років гри. “Я перестав грати 16-ми, щоб спробувати щось нове, коли мої справи в РВА Турі йшли не дуже добре, – каже Біл. – Характерстики ядер у 15 шарів компанії Ебонайт мають більше флер-потенціал, і я подумав, що це допоможе мені розібратися із новими діаграми Туру. Простіше кажучи, я відчував, що моїм шарам чогось бракує, і припустив, що більший флер допоможе мені вести рівну боротьбу із дворучниками”.
Майк Вулф переходив на більшу й меншу вагу кілька разів, і зараз грає 16 фунтами. За його словами, перейти на 16 його спонукали тренери, щоб отримати більш контрольовану – тобто, нижчу – швидкість шара. Після кількох років гри 16-фунтовими шарами, Вулф отримав травму, яка змусила його повернутися на 15 шари. Рік потому він перейшов на 16, щоб покращити розліт кегель.
Кріс Барнс дивиться на гру подібно до Вулфа, аргументуючи цей вибір логікою: “Я граю 16 шарами, і хоча щодо них немає однозначної думки ані про розліт кегель, ані про пізніший хук, ще нікому не вдалося спростувати закони фізики”.
“Мій підхід грунтується на підготовці, – каже Барнс. – Все, що я роблю, я роблю для того, щоб підвищити свої шанси на успіх. Якщо я граю 15 шарами й залишаю 10 кеглю, і через неї програю, то мені дуже важко дати чесну відповідь на запитання “А що, якби…”, і важко продовжувати вірити, що я справді роблю все можливе”.
Е.Дж. Такетт також грає 16 шарами, але з інших причин, ніж Вулф та Барнс. “Це допомагає мені створити більший “флет спорт” на релізі, вповільнюючи час, під час якого рука виконує реліз, – каже Такетт. – Більший “флет-спот” допомагає створити більшу зону помилки, і хоча я трохи вповільнююся, це не впливає на швидкість шара та на оберти”.
А що могло б змусити гравців перейти до легших шарів?
Очевидна відповідь – це надмірне навантаження на тіло, але Такетт звузив цю проблему та навів один конкретний приклад “Найбільший недолік 16 шарів для мене – коли я мушу лофтити шар через жолоб, це набагато важче зробити із цим “зайвим” фунтом”, – каже він.
Це має сенс, але насправді гравці дуже рідко задумуються про це, коли переходять на 16 фунтів. Як турнірні гравці, вони частіше стурбовані тим, як шар рухатиметься на початку доріжки, й зовсім мало хто планує робити такий “супер-лофт”. І хоча це “всього лише один фунт”, навантаження на тіло від нього може бути більшим, ніж більшість гравців здатні витримати.
Біл О’Ніл: “Для когось найбільшим недоліком може бути тривала гра, особливо із тими обертами, які хлопці кидають зараз. Із часом цей зайвий фунт вплине на роботу ліктя”.
Крім фізичних вимог до гри 16 шарами, є також і певні відмінності в радіусі обертання однакових шарів 15 і 16 ваги. За словами Вулфа, “Багато ядер мають мінімальні відмінності в RG та значеннях диференціалів. 16 фунтів мають дещо менший флер, тобто дають дещо менший хук. Це може бути перевагою для гравців із високими обертами, але значна проблема для гравців із малою частотою”.
Які є аргументи за гру 16 шарами?
Коли ви дійшли до глибинних мотивів у виборі шара, цікаво дізнатися, які аргументи гравці мають за те, щоб брати важчі шари. Можна припустити, що гравець просто бере той шар, який здається йому більше доцільним у цей момент та який краще збиватиме кеглі. Але думки з цього питання також відрізняються.
Кріс Барнс, як ми вже казали, вважає, що “ніхто ще не спростував фізику”.
Майк Вулф: “Деякі гравці досі вважають, що важчий шар дає кращий розліт, але головним чином такий шар дає більш стабільний рух шара по діаграмі”.
Біл О’Ніл: “Я впевнений, що тут має вплив “відродження” уретанових шарів та прагнення всіх гравців грати на найвищому рівні. Коли дуже успішні гравці виявляють, що не можуть досягти успіху, до якого звикли, вони починають шукати інші варіанти, що може допомогти їм повернутися на вершину.
Висновки
Вулф нагадав також про Ріка Стілсміта – першої зірки РВА, хто “публічно” перейшов із 16 ваги на 15. Він аргументував це проблемою із плечима, бо відчував, що легший шар дозволить йому послабити навантаження. І от 30 років потому гравці продовжують переходии туди й назад, щоб з’ясувати, що працює краще і дає кожному шанс на перемогу.
Одна з чудових речей у боулінгу – це те, що у нас немає однозначної правильної відповіді для всіх гравців. Жоден із ігрових стилів не підходить на 100% кожному гравцеві, і жоден виробник шарів іще не знайшов такої ваги, яка б допомагала всім гравцям. Отже, вага шара повинна точно відповідати індивідуальному стилю й потребам гравця.
Давно, у до-реактивні часи, що, здається, були тисячу років тому, здавалося, що значна частина крупних зірок користуються саме 16 шарами. І от в останні п’ять років ми бачимо, як сучасні зірки один по одному переходять на 15, а часом навіть і на 14 шари, – адже динаміка сучасних шарів дозволяє їм створювати достатній розліт для надзвичайних результатів.
І водночас “уретановий бум”, який ми зараз спостерігаємо, може повернути гравців до 16 шарів, бо вони шукають більш “слабкі” поверхні.
Ваш вибір повинен визначатися вашими пріоритетами у грі, вашою власною вагою, а також тим, чи довіряєте ви фізиці так, як Барнс. Тут немає правильної чи неправильної відповіді для всіх боулерів. Маючи стільки змінних параметрів, як пропонує сучасна гра, кожен гравець може зробити свідомий вибір щодо своїх власних потреб.
