Стаття Тайрела Роуза для сайту BowlingThisMonth, переклад Ольга Покотило.
Після того, як ви побачили все важливе, подумали про доцільні тактичні, ментальні та фізичні дії, надходить час діяти. Це в принципі проста концепція, але її не так просто виконати. Сподіваюся, до кінця цієї статті у вас з’явиться ідея, як зробити кидок з урахуванням оточення, емоцій та вашого виконання.
Перш ніж детально розбирати виконання, давайте поговоримо про “виконавця”.
Дій
Щодо виконання можна зібрати досить суперечливу інформацію. Мені доводилося чути саме слово “виконання” і обох контекстах – і позитивному, і негативному. Дехто відділяє характеристики “виконавця” від характеристик самого “гравця”, а справжній успіх можливий лише за умови, що ви зберігаєте свою ідентичність незалежно від того, чим займаєтеся.
Інша точка зору стверджує протилежне: що гравець повинен навчитися “виконувати” під час змагань деякі речі, які йому не властиві в реальному житті. Найпростіший приклад – у змішаних бойових мистецтвах боєць, що виступає в октагоні, поводиться на 95% не так, як у своєму звичайному житті.
Я маю власну концепцію, яку розгорну ширше в іншій статі, а в цьому блоці вживатиму “виконання” та “виконавця” у позитивному контексті, не заглиблюючись у деталі психологічного стану гравця.
Середовище гри
Ви можете думати, що коли ви прийняли рішення щодо поправок у грі – якщо прийняли – то на цьому ваша робота щодо тактики гри закінчується. На жаль, це не так. Справді чудове тактичне виконання – це про відчуття, про гру в “потоці” зі своїм процесом прийняття рішень, і про стовідсоткова відданість усьому, що ви робите. Виконання своєї найкращої тактики включає додатковий елемент, який перебуває понад і поза простим прийняттям рішень: ваша відданість.
Емоції
Чудове емоційне виконання ви впізнаєте у гравця безпомилково. Але навіть найкращі гравці, як би досконало вони не виглядали зовні, всередині почуваються зовсім не так.
Подивіться на Піта Вебера під час переможного кидка на US Open з його тепер уже крилатою фразою “Who do you think you are, I AM!” (дуже наближено: “Хто ви думаєте найкращий? Це я!”) Це був сильний приклад найкращого емоційного виконання. Але якщо ви спитаєте себе, хто ще може грати на такому рівні й у такому ж емоційному стані, то відповісте – напевно, більше ніхто. Або подивіться з цієї точки зору на Джейсона Бельмонте, який бере меджор за меджором, але виглядає зовсім інакше. Який варіант вам ближчий?
Виконання
Уявіть себе у підготовці до кидка, ось вже зараз буде ваша черга виходити на апроуч. Що відбувається у вашій голові? Це більше про досконале фізичне виконання, аніж про позитивне мислення та рутину перед кидком. Це також про віру та впевненість. Я не говорю про впевненість у своєму спорядженні чи правильності прийнятих рішень. Я кажу, що за умов досконалого виконання ваша свідомість ніби забуває, що ви можете бути в чомусь не досконалі.
Удосконалення вашого виконання
Середовище
Загалом є два основні типи боулерів, кожний із яких має власні складнощі з точки зору виконання. Напевно, ви впізнаєте себе з першої спроби.
Є гравці “відчуття”, які не мають уявлення, звідки вони знають, що робити, але коли вже знайшли, звідки падають страйки, то збиватимуть їх хоч цілими днями. На жаль, такі гравці часто схильні розгублюватися та, не маючи формального підходу до прийняття рішень, з великим трудом повертаються до результативної гри.
І є гравці “аналітики”, які загалом добре слідкують за виносом масла, рідко заганяють себе в глухий кут та обговорюють складнощі своєї гри з тренером або товаришами по команді. Зворотний бік їхньої медалі полягає в тому, що весь цей аналіз дає величезну кількість варіантів, що робити, веде до надмірних роздумів і через сумніви не дозволяє повноцінно присвятити гру конкретній стратегії, яку гравець обрав.
Удосконалення для гравця “відчуття”
У гравців “відчуття” не бракує відданості грі. Удосконалення виконання в цьому аспекті полягає в тому, щоб зрозуміти: їхня слабкість – не нездатність до роздумів як така, а брак розуміння, що саме вони бачать і про що їм підказує чуття. Такі відчуття є результатам підсвідомого розуміння ситуації. Воно буває таке зрозуміле, приходить так швидко, що у гравця не встигає виникнути сумнів чи якась інша думка.
Ключ до вдосконалення цих гравцыв – працювати над розумінням процесу, щоб мати змогу повторювати його, і вивчення деяких аналітичних інструментів до такого стану, щоб вони стали “другою натурою” і частиною підсвідомого процесу. Прикладом такого вивчення може стати аналіз розльоту кегель до такого рівня, щоб вам не треба було “думати” про кожну кеглю, щоб ви одномоментно сприймали – “бачили” – куди полетіла кожна. Як тренер, я обираю саме цей спосіб допомоги гравцям, які хочуть мати більше інформації про те, чому страйки “не падають”. І це стає “відчуттям”.
Інший недооцінений “фокус” – це тренування аналітичних навичок на речах, не пов’язаних із боулінгом. Наприклад, вирішення аналітичних головоломок на зразок судоку або стратегічних карточних ігор. Частіше так, ніж ні, боулери “відчуття” уникають аналітичних іграшок – їх більше приваблюють ігри на спостережливість або пам’ять – як пошук предметів, або слів, або співставляння карток з однаковими предметами – тому що це більше пасує їхнім природнім нахилам.
Удосконалення для аналітичних гравців
Аналітичні гравці недостатньо поринають у гру з двох причин. По-перше, вони часто “оцінюють усі варіанти” і не можуть до кінця присвятити кидок лише одному. По-друге, їм надзвичайно важко довіритися підсвідомому прийняттю рішень. Ключ до вдосконалення – протилежний до описаного вище: навчіться прислухатися до відчуттів. Перш ніж оцінювати варіанти та вмовляти себе виконати рішення, реалізуйте першу ідею, яка спала на думку: вона правильна частіше, ніж вам здається.
Незалежно від того, як ви приходите до свого рішення, на момент початку рутини кидка, ви вже маєте бути повністю віддані тому, що збираєтеся зробити. Чи це зміна лінії, чи вибір шара, чи ще щось – ви повинні бути “впевнені”, що хочете це зробити. Як казав один боулер, Рік Бенуа, “Не так важливо, праві ви чи ні. Важливо, наскільки рішуче ви дієте”.
Ваші емоції
Дочитавши статтю (третю в серії) до цього місця, ви вже маєте уявлення й розуміння своїх ігрових звичок на макро- та мікрорівні, коли йдеться про сприйняття й оцінювання ваших емоцій. Коли ми торкаємося виконання, останній шматочок пазлу – це відповідь на питання: “Хто я?” Може, це звучить як кліше, але гравці, які на 100% впевнені у відповіді на це питання, на 100% є собою на доріжці – саме ті, хто грає найкраще.
Цим можна пояснити і те, які лінії гри ви обираєте, і як ваша фізична гра відображає вашу особистість, і в цілому гармонійність гри вас як “виконавця”. Поговоримо про два моменти, які можуть збивати з пантелику.
Спосіб, який гравець обирає для гри на доріжці та загальний фізичний стан повинні доповнювати особистість гравця. Ви часто бачите, як яскраві особистості демонструють яскраву гру. Більш “ортодоксальні” гравці, з іншого боку, схильні грати “за підручником”, і це видно по їхній фізичній грі. Не можу сказати, що знаю всіх у РВА Турі, але ви бачите багатьох гравців, чия гра доповнює їхню поведінку та мову тіла:
- Особистість Томмі Джонса займає весь простір. Його гра сильна й справляє враження домінуючої.
- Е.Дж.Такет – фізично менший гравець, але має багато енергії. Його виглядає як спроба у кожному фреймі викинути на доріжку всю можливу енергію.
- Піт Вебер це Піт Вебер. Він мав неповторно високий замах – вищий, ніж у будь-кого – ще до того, як це стало загальноприйнятим стандартом.
- Джейсон Бельмонте не робить секрету із того, що хоче стати найкращим боулером усіх часів. Його гра – це гра домінації та сили, і не має значення, як багато зусиль він доклав, щоб мати таке виконання.
Цей список можна продовжувати й продовжувати. Будь-який топовий гравець, якого ви згадаєте, має певну яскраву рису в грі, яка досконало доповнює (і розкриває) його особистість. Щойно ваша гра співпаде з вашою особистістю, ви відчуєте неймовірну гармонійність у тому, як ваше емоційне виконання збігається із фізичною грою і створює ідеальну гру.
Ваше виконання
Удосконалення власне виконання звучить як тема для ментальної гри. Не важливо, наскільки досконалі ваші навички, тут ви знаєте точно, яким повинен бути ваш ідеальний кидок. Можливо він не найкращий у світі й не увійде до підручників із боулінгу, але тут і зараз це те, якою повинна бути ваша гра.
Тренування потрібні для того, щоб змінювати вашу гру, знаходити слабкі місця і змінювати недосконалі схеми. Виконання просто дозволяє вашій грі бути такою, якою вона є, а отже, її можна повторювати. Непохитна віра в те, що ви знаєте, як зробити те, що ви хочете зробити, – єдине, що має значення у момент кидка. Дозвольте пояснити це твердження через приклад із добиванням спеї.
Для правшів 10 кегля завжди виклик на певному етапі тренування. Вони тренують і тренують її, щоб добивати краще й краще, але коли надходить час добити десятку під час турніру, звідкись береться сумнів. Раптом ви перестаєте довіряти своїй здатності виконати те, що ви збираєтеся зробити. Із часом гравці минають цей критичний момент із десятою кеглею, і це саме те, про що я кажу: довіряйте своєму тілу робити те, для чого ви його тренували.
Як це зробити? Тут є два шляхи: знайти свій тригер та/або відволіктися.
Багато гравців помічають, що зайняті аналізом компонентів своєї гри під час апроучу, коли намагаються зробити все добре. І це блискучий спосіб зробити помилку. Підказуйте собі якийсь один ключовий елемент: “вільний мах”, “винось вперед”, “плавні кроки” тощо. Переконайтеся, що ваш тригер стосується саме “відчуття”, а не технічності гри. “Вільний” краще, ніж “до висоти плеча”, якщо ми говоримо про замах.
Відволікання може звучати як дивне рішення, але це гарний спосіб переключити мозок, який втручається у вашу фізичну гру, коли не повинен цього робити. Найпростіший спосіб зробити це – почати рахувати кроки під час апроучу. Фокус у тому, щоб не контролювати їх, а просто рахувати по мірі того, як ви йдете. Це особливо вдале рішення, якщо ви боретеся із помилками в замаху або релізі, бо переключає ваш свідомий контроль максимально далеко від “проблемного” елемента. Ваша мета – відволіктися, але не відключитися повністю від фізичної гри. Тобто згадувати перебіг “Гри престолів” під час апроучу – це вже не те відволікання, яке сприятиме грі. Просто знайдіть щось, що відволікає вас від поетапного контролю кожного руху і дозвольте вашій підсвідомості зробити ваше досконале виконання.
Висновки
Ось ми й завершили серію “трьох Д” – Дивись, Думай, Дій. Я сподіваюся, що ви побачили способи вдосконалити свою гру, своє ставлення до середовища гри, до власних емоційних і ментальних навичок, а також до вашого виконання.
Пам’ятайте, що виконання відбувається останнім: спочатку вам треба сприйняти ситуацію, обдумати можливі варіанти рішень, скоригувати те, що відбувається навколо вас і всередині вас. Якщо ці стадії пройшли успішно, віддатися виконанню на всі 100% буде дедалі легше.
