Уривок із книги “Психологія боулінгу” Діна Хайніца, переклад Ольга Покотило
Секрети досягнення цілей. Другий:
Просто кидати шар не робить вас кращим гравцем, і навіть не покращує ваш ігровий стан.
Деякі боулери переконані, що чим більше кидків вони зроблять, тим краще гратимуть. Може здатися, що в цьому є сенс, але іноді відбувається протилежне. Спробуйте такий тест: попросіть боулера зробити п’ять дуже-дуже гарних кидків, на які він/вона здатні, і запишіть їх на відео. А потім, не попереджаючи гравця, запишіть іще п’ять кидків із його/її тренування. Переглянувши ці відео, скоріше за все ви побачите разючу різницю фізичного виконання та концентрації.
Це явище має кілька наслідків. Більшість боулерів є щонайменше “дещо лінивими”. Вони можуть не докладати максимум зусиль до більшості своїх кидків, не докладати оптимальних зусиль для роботи м’язів, які задіяні для виконання найкращого кидка.
Те саме відбувається і з ментальною грою – фокусом, концентрацією, прагненнями, зусиллями, які тренуються менше, ніж на 100%. Результат? Гравець виходить із тренування “менше боулером”, ніж міг би бути. Якщо гравець не тренувався як слід, рівень напруги, зусиль і фокусу під час змагання будуть для нього незнайомими. І навпаки, коли гравець переходить до “глибокої практики” (а це окрема тема обговорення) – змагання стають для такого боулера звичною рутиною, яку він витримує без ускладнень.
