Уривок із книги “Психологія боулінгу” Діна Хайніца, переклад Ольга Покотило.
Секрети досягнення цілей. Четвертий:
Надмірне тренування “плану А” не веде вас до майстерності в боулінгу.
Чимало боулерів схожі на боксерів, які мають улюблений удар. Їхній джеб приніс їм чимало перемог. Отже, вони тренують джеб, розважаються у спарингах джебом, і йдуть на бій із джебом. І якщо цей джеб справді досконалий, то, звичайно, він принесе ще кілька перемог… аж до того моменту, коли цей відпрацьований удар не подіє на опонента.
Це реально дуже приємне відчуття – досконало виконати свій улюблений кидок у свою улюблену лінію своїм улюбленим шаром. Але насправді це більше схоже на циркового поні, який вміє робити лише один трюк, тобто на гравця, який набирає очки лише на “правильних” доріжках. А справжні майстерність іде далеко за ці межі.
Майстерність у боулінгу – це фізична, ментальна та емоційна здатність адаптуватися, змінюватися, і виконувати найкращі кидки у широкому діапазоні умов і обставин.
П’ятий секрет:
Тренування не завжди дорівнює виконанню.
Якщо ви захочете пофарбувати стіну й докладете до цього необхідні зусилля, то виявите, що можете чудово фарбувати стіни. Але якщо ви пофарбували не ту стіну, яка різниця, як добре ви працюєте пензлем?
Тренування заради тренування не має жодного значення. Ви можете працювати над релізом, кроками, замахом чи ментальною грою, але якщо ви впевнені, що виконуєте все правильно, тоді як насправді повторюєте якусь помилку – ви просто почнете виконувати цю помилку досконало. І високі результати час від часу не доводять, що ви тренувалися як слід.
Цьому навчають ще в школі, але ми повторимо: попросіть когось перевірити свою роботу (наприклад, коуча).
