Переклад статті Філа Рігана із сайту Bowling This Month
Погляньмо у минуле. Ви були в школі, й учитель дав вам тест. Це досить складний тест, і вам треба вибирати правильну відповідь дуже уважно.
Яке з наступних тверджень правильне?
а. Боулінг неймовірно проста гра, і будь-хто може її опанувати.
b. Боулінг неймовірно складний спорт, і ще нікому не вдалося досягти досконалості в ньому.
c. Обидві відповіді правильні.
Ви пройшли тест, якщо обрали С. Обидва варіанти відповідають дійсності.
Як стверджує телевізійна реклама, кіно й журнали, одна з чудових особливостей боулінгу – це те, що грати може абсолютно кожен. Малюки, діти, підлітки, дорослі, дідусі й бабусі, а часом і прадідусі з прабабусями мають змогу відпустити шар і влучити ним по доріжці. І рано чи пізно шар вдарить по кеглях.
І є ми. Більшість регулярних гравців досягають певного рівня, який інші вважають “непоганим”. Але ми знаємо, що ніколи не досягнемо абсолютного ідеалу. Ми знаємо, що не важливо, наскільки класно ми граємо – завжди залишається можливість збити більше кегель. Справжні фанати боулінгу вічно пробують щось нове: новий реліз, нові способи прицілювання, новий хват, нові слайдові підошви… безкінечний список.
Але ось якийсь нюанс: іноді в тумані спробуй-це-спробуй-те, нові технології, онлайн-відеокурси, останній-абсолютно-найкращий-шар, ми забуваємо, що як і будь-який спорт, боулінг грунтується на кількох фундаментальних речах. Коли ми випускаємо ці речі з уваги, десь губиться і вся гра. Але, позитивне зауваження, зараз ми поговоримо про те, що я називаю Правило Чотирьох.
Це просто: фундаментальний, класичний боулінг складається з чотирьох акуратних кроків, які зкоординовані з акуратними рухами верхньої частини тіла.
Але не всі гравці роблять 4 кроки, скажете ви. Ви праві. Більшість боулерів, включаючи професіоналів, роблять 5 кроків, звідки й постає питання: чому я говорю про 4-кроковий підхід, якщо його не так вже й часто практикують?
Чесно кажучи, ви можете робити стільки кроків, скільки хочете. Ви можете грати з 5 кроків, із 10 кроків, ви можете починати хоч на парковці біля клубу, якщо вам так зручно. Це не має значення. Усі ці додаткові кроки – таймінгові, і їхня задача – зробити гру зручною для вас. І тільки чотири останні кроки мають значення.
Для більшості людей це зручніше й правильніше – починати з додаткового таймінгового кроку, чи двох, чи трьох. Великий Марк Рот, як відомо, грав із 6, 7 і навіть 8 кроків, і всі ці експерименти привели його в Зал слави, а ще дали неформальний титул Father of the Power Game. У наш час, майбутній учасник Залу слави Брайан Гобел, що грає в PBA50 Tour, робить 6 кроків. А незрівнянний Піт Вебер починає з надзвичайно короткого кроку назад лівою ногою, після чого так само коротко ступає вперед правою, і аж тоді починає традиційний 5-кроковий апроуч. Є навіть 3-крокові гравці. Якщо вам теж захочеться, майте на увазі, що вбудувати 4-кроковий рух корпусу в три кроки напрочуд важко, і вам варто подумати над залученням тренера (який все-таки наверне вас до 4 і більше кроків).
І ще одна річ: я хочу наголосити, що техніка в боулінгу не є універсальною для всіх. Я кажу своїм учням, що майже всі мої поради є рекомендаціями, а не наказами. Для кожного “правила” можна знайти багато успішних гравців, які грають із “порушенням” правила. Повернемося до цього пізніше. А зараз Правило Чотирьох:
1. Перший крок і винос шара (90 градусів по вертикалі – pushaway)
2. Другий крок і відпускання шара в замах(180 градусів – downswing)
3. Третій крок і супроводження шара в маятнику назад (280 градусів – backswing)
4. Четвертий крок і супроводження шара в маятнику вперед (forward swing)
(Четвертий крок це, насправді, слайд. Про нього далі.)
Отже, ви стоїте на апроучі, закінчивши підготовку до кидка. Ви у стійці, зручно тримаєте шар на рівні поясу. Коліна трохи зігнуті, ви легко тримаєте шар, пам*ятаючи, що вам треба викотити його на доріжку, а не кинути.
Час грати в боулінг. Перший крок і пуш-евей
Перший крок і винос шара (пуш-евей), як перша передача в автомобільній трансмісії, є найбільш важливими компонентами вашої гри. Якщо вони не синхронізовані, або ви відчуваєте “щось не так” – ваш підхід (апроуч) буде незграбним і розкоординовамним, а кидок не вдасться.
Якої довжини повинен бути перший крок? А винос? Деякі тренери навчають короткому кроку, інші радять “звичайний крок, як при звичайній ходьбі”. Є багато способів винести шар, я ж наведу тільки три з них.
Для першого кроку моя рекомендація – робити звичайний крок: просто почніть іти.
З виносом дещо складніше. Бажано, щоб ви починали апроуч, тримаючи шар на рівні талії. Деякі тренери радять трохи піднімати шар, інші навчають відпускати його одразу вниз із невеликим кутом, а треті хочуть, щоб учні просто висували шар прямо вперед, ніби витягуючи роки по пласкій поверхні, наприклад по столу.
Бажано, щоб ваш винос був настільки ж простим, як і перший крок, тож “настільний” пуш-евей є найкращим вибором: виносьте шар вперед, ніби відсовуєте його по поверхні столу. Іншими словами, зруште його вперед під кутом 90 градусів від себе, але намагайтесь не витягати руки надто далеко.
У цьому місці – закінченні першого кроку й виносу – ваша робота, за великим рахунком, закінчена. Все, що від вас вимагається далі – продовжувати йти, поки шар рухається завдяки інерції та гравітації. Повторю ще раз: тут задіяно дуже мало м*язової сили, рівно стільки, щоб не дати шару впасти на підлогу.
Заувага: момент між першим і другим кроками
Коли ви йдете вулицею, ви не роздумуєте після кожного кроку, як робити наступний. Ви просто “пливете” ритмічно, кожен наступний крок починається, щойно закінчився попередній. І точнісінько так варто грати в боулінг: не вагайтеся між кроками. Просто продовжуйте йти, дозволяючи шару вільно розгойдуватися.
Я бачу багато початківців і гравців середнього рівня, які псують власну гру, зупиняючись після першого кроку. Вони роблять крок і винос, потім – паузу перед другим кроком. Ця пауза коротка – частка секунди, але результат її руйнівний. Якщо ви зупинилися, шар більше не розгойдується вільно. Натомість його вага передається вашій ігровій руці, й ваш чудовий вільних мах закінчується. До того ж, якщо ви зупинилися між кроками, вам доведеться починати рух заново, уже з другого кроку, і ваш таймінг у цей момент уже зруйнований.
Другий крок і замах (бексвінг)
Ця комбінація доволі проста: робіть свій другий крок і не заважайте шару гойднутися назад (бек-свінг). Пам*ятайте: оскільки ви не зупинилися між кроками, ніяких зусиль від вас уже не треба. Застосовуйте не більше сили, ніж треба, щоб тримати шар. Спостерігайте, як шар веде вашу руку вниз, досягає нижньої точки – ваша ігрова рука спрямована прямо в підлогу – і завершуйте крок.
Ваші коліна в цьому місці залишаються розслабленими.
Третій крок і бексвінг
Це, можливо, найскладніший крок, бо ви рухаєтеся вперед, а шар продовжує відхилятися назад у вас за спиною. Це те місце, де ви повинні вірити собі, бо різнонаправлений рух – ви вперед, шар назад – збиває з пантелику. Гарна новина в тому, що ви можете тренувати це вдома з гантелею чи гирею, перед дзеркалом – і підготуєтеся до справжньої гри.
Ускладнююча деталь: саме час дещо знизитися. Звичайно, ви не присідаєте в прямому значенні слова, але вам треба підготувати тіло до останнього кроку – слайду. Це означає, що ваше тіло вже нахилене нижче, ніж на перших кроках, і коліна більше зігнуті, ніби ви збираєтеся сідати. Як саме згинати коліна? Навіть кілька сантиметрів буде достатньо.
Яким же повинен бути замах? Якщо вірити підручнику, то на висоті плеча, або навіть трохи вище – під кутом 280 градусів до вертикалі. Якщо ваш бек-свінг надто низький, вам доведеться застосовувати м*язову силу, щоб виштовхнути шар вниз і вперед. А нам треба лише дати гравітації зробити це замість нас. Не хочу звучати, як зламана пластинка, але м*язи тут можуть бути вашим ворогом.
Четвертий крок і форвард свінг
Слово “крок” тут дещо неточне. Як правило, ви не робите крок, а ковзаєте вперед. Після третього кроку дозвольте шару гойднутися вниз і вперед. Не штовхайте, не хапайте, не тягніть, – жодним чином не “допомагайте” шару спуститися з висоти замаху до точки релізу. Нехай гравітація та інерція зроблять вашу роботу.
У той час, поки шар рухається вниз і вперед, ви вже зігнули коліна й готові ковзати. Як низько ви опустилися? За підручником, ваші стегна майже паралельні підлозі.
Ось і момент істини: реліз. Найбільш просунуті боулери завершують слайд за мить до того, як шар дійшов до опорної ноги, в інших різниця між зупинкою слайда й релізом може досягати секунди. Зовсім рідко ви можете навіть побачити профі, який відпускає шар, іще не завершивши слайд. (Великий Маршал Холман, що вже відійшов від змагань, був би чудовою ілюстрацією для такого релізу. Якщо цікаво, зазирніть у Ютуб: Marshall Holman).
Великий палець виходить із шара першим, прямо поруч або одразу за вашою ногою. За ним ідуть фінгери. Ваш плавний, розслаблений супровід (follow through) доводить руку до висоти плеча.
А не-слайдова нога? Поки ви ковзаєте лівою (ви правша), не-слайдова, задня нога рухається в протилежний від тіла бік, десь на 8 годину уявного циферблата. Цей рух дуже важливий: по-перше, ви даєте шару простір, щоб пройти повз вас, по-друге, задня нога допомагає вам утримати баланс. Не так важливо, чи ця нога залишається на підлозі чи злітає в повітря; що для вас працює краще, те й ваше.
Заключні думки
Як я казав раніше, я охоче даю своїм учням рекомендації, а не правила. Тому не бійтеся експериментувати й виходити зі своєї зони комфорту.
Але, також, приділяючи час цим базовим речам, щоб розвинути надійний підхід, експериментуйте, тільки досягши стабільності в якомусь із варіантів. Пропозиція: спробуйте додати ще один таймінговий крок до свого підходу; попрацюйте з різними виносами; спробуйте вищий бек-свінг. Ви можете зміщувати стартове положення ближче й далі від лінії фолу, більше чи менше згинати коліна. Але продовжуйте час від часу працювати з базовим Правилом чотирьох.
