Переклад статті Роба Матнера із сайту Bowling This Month
Серед сучасних тренерів із боулінгу, що працюють із гравцями “домашніх” ліг, одне з найбільш спірних питань є те, чи варто гравцеві зміщуватися по доріжці, чи краще змінити шар у відповідь на зміни олії.
Озираючись назад, можемо сказати, що у боулерів не було такого вибору. Ми грали одним шаром, і коли доріжка змінювалася, ми зміщувалися до середини від лінії гри, якщо олії було мало; або до краю доріжки, щоб компенсувати винесення масла вздовж лінії гри. Усе це було до початку ери уретанових і реактивних шарів.
Зараз боулінг змінився так сильно, що в принципі ми граємо в іншу гру. Якщо раніше боулеру потрібно було створити тертя, що шар повернув, то зараз тертя – наш ворог, що змушує шар втрачати енергію і призводить до слабкого розльоту кегель. Як наслідок, ми шукаємо олію. У сучасному боулінгу – за деякими справді рідкісними винятками – винесення масла не існує, отже ми завжди рухаємося до середини доріжки, щоб знайти олію і допомогти шару зберегти енергію. Ми знаємо, що зміщення вправо на домашніх турнірах дасть тільки більше тертя, що витягне з шара ще більше енергії.
Ще одна велика зміна в сучасному боулінгу – це неймовірне різноманіття стилів, особливо серед правшів (але, дякуючи Джесперу Свенсону та кільком іншим, лівші пізнають наш нестійкий світ уже за кілька років). Уже нікого не здивуєш тим, що деякі гравці з високим середнім починають традиційно з другої стрілки, інші – з третьої, а ще інші одразу стартують з четвертої, даючи шару величезний хук. Те, з ким ви граєте – у команді чи як суперник – часто визначає не тільки те, який шар ви візьмете, але й лінію, з якої ви почнете грати.
Озираємося назад
У цьому місці давайте повернемося в середину 1990-х і згадаємо, де ми тоді були. Синтетичні доріжки були ще новинкою, і ми тільки почали дізнаватися, що замість вбирання олії, як це робили дерев*яні доріжки, ці пластикові поверхні дозволяли олії рухатися, і умови на доріжці змінювалися набагато швидше і зовсім не так, як ми звикли. Кулі з реактивними частками стали революцією, бо повертали набагато сильніше за старі уретанові й пласткові шар, до яких ми звикли. Тоді ми ще не знали, що ці монстри хуку вбирають олію як губки, на відміну від наших старих шарів, які просто підбирали олію і виносили її далі вздовж доріжки. Нарешті, з*явилися шари з динамічними ядрами, надавши грі буквально нового виміру. Цей факт часто ігнорується, бо більшість із нас просто не може цього усвідомити.
Отже, на світанку нового сторіччя ми хвилювалися про непередбачуваний розліт кегель і навіть не розуміли, як швидко змінився наш спорт. Ми продовжували грати більшість партій одним шаром, хоча деякі боулери починали розуміти: якщо новий шар повертає настільки легко, то відпускати пластиковий шар – набагато завбачливіше для добивання спеї справа. Серед тих, хто почав помічати різницю між шарами і брати на змагання більше однієї кулі, більшість досі вважали, що більш агресивний шар – це перевага у створенні додаткового тертя на зовнішньому краю доріжки. Коли олія на лінії гри закінчувалася – набагато швидше, ніж ми звикли – ми відходили до середини доріжки, щоб знайти більшу зону помилки.
Сучаний ліговий боулінг
Швидко пройдемо до сучасної гри. На жаль, нам треба виокремити три абсолютно різні типи гри: гра в лігах для розваги, гра в лігах із високими результатами, і гра у лігах сеньйорів. У кожному випадку те, як гравці зміщуються, суттєво відрізняється.
Розважальні ліги формуються з гравців усіх рівнів, будь-кого віку, будь-якої техніки та рівня професіоналізму. Тут ви зустрінете гравців старого стилю, які вірять у другу стрілку; зустрінете гравців з високими обертами, що не користуються великим пальцем; дворуких гравців із обмеженими технічними навичками, що замість точної гри розбивають усю ігрову зону; і ще зграю початківців, що кидають пластикові хаусболи просто посередині доріжки. В залежності від того, в яку компанію ви потрапили, вам треба знайти своє рішення відповідно до того, з ким ви граєте на доріжці і яку стратегію обрали гравці навколо. Вам може пощастити або ні, залежно від того, наскільки змішана виявилась ваша компанія. Ось чому ці ліги називають розважальними: люди доброзичливі, пиво холодне, а рівень змагальності зазвичай мінімальний.
У сеньйорських лігах, незалежно від того, розважальні вони чи високорезультативні за природою, зазвичай найпростіше зробити правильні поправки – просто через те, що більшість учасників грають так давно, що автоматично починають із зони навколо другої стрілки і зазвичай мігрують не дуже далеко. Для більшості сеньйорів гра далі 13 дошки в стрілках називається “грати глибоко”. Якщо вам випало бути сеньйором, якому комфортно зміщуватися до середини доріжки, найбільша задача для вас – усвідомити, що ви самотні у своїй лінії гри. Можливо вам доведеться зміщуватися ще далі кожні кілька фреймів – залежно від того, як ваша власна куля вбирає олію.
Нарешті, спортивні ліги (ліги з високим середнім результатом) доступні для всіх гравців, які можут показати достатній середній результат для кваліфікації. Цей відсів відбувається або офіційно – зі встановленням вимог до середнього, або неофіційно, коли гравців нижчого рівня просто не запрошують до команд. Це найскладніші змагання в розрізі поправок у грі. Адже тут є і гравці другої стрілки, і твінери (гравці з високою швидкістю й обертами), і гравці з великими обертами, й інші різновиди боулерів, які мають одну спільну річ: вони всі дуже точні. Це означає, що вам треба слідкувати за тим, де грає кожен гравець на вашій парі доріжок, де шар лягає на доріжку, де проходить на стрілках, де опиняється на брекпойнті. Тому якщо ви просто подивитеся на певний таргет, то побачите, як у нього вціляють раз за разом. Зміщуючись до центра доріжки, ви знайдете місце, де вже грав хтось інший, і вам треба відходити ще далі, весь час глибше й глибше за інших гравців. Це може бути можливо або неможливо залежно від вашого стилю гри й технічних можливостей.
То зміщуватися чи міняти шар?
Тепер повернемося до оригінальної теми: залежно від винесення чи поглинання олії, чи повинен гравець зміщуватися ногами чи таргетом, чи краще змінити шар?
Ми вже виявили, що незалежно від типу ліги, де ви граєте, поправки у грі обов*язкові для сучасного боулінгу. Чи ці поправки мінімальні – як у більшості сеньйорських ліг – чи всеохоплюючі, як у відкритих розважальних лігах, вони всі мають одну важливу, вирішальну особливість: ви неминуче дійдете до точки зліва, яка вже не працюватиме. Це може бути пов*язано з вашим стилем гри, або, швидше, із вашою “зоною комфорту”.
Подумайте про те, що 99.9999% у світі, включаючи топових гравців світового рівня, мають ту саму проблему. Я знаю напевне, що під час кваліфікаційних раундів PBA досвідчені гравці знають, де грав Джейсон Бельмонте ще до того, як перейдуть на його пару доріжок. Вони повинні це знати, бо це вплине на те, як на цих доріжках гратимуть вони самі. Дуже мало хто з топових гравців пробує зайти лівіше Бельмонте через його неймовірні оберти. Я здогадуюся – якщо вони ще цього не роблять, то скоро будуть – що топові гравці-лівші скоро слідкуватимуть за тим, де і як Джеспер Свенсон кидав з двох рук свою уретанову кулю з виносом олії, який вона за собою тягне.
Багато тренерів не поспішають із зміщенням по доріжці, часто залишаючись із найбільш агресивним шаром, який у вас є – як це було, коли найагресивнішим був уретан Ebonite Thunderbolt. З іншого боку, деякі сучасні тренери радять учням користуватися розрахунками для змін кулі, щоб радикально обмежити, як далеко і як часто доведеться зміщуватися. Маючи це на увазі, я думаю, що моя власна система найкраще об*єднає обидві стратегії.
Рано чи пізно прийде час, коли дальше зміщення вліво не даватиме користі: чи через доступний вам стиль гри, чи скоріше через те, що з певного місця ви вже не можете робити однакові кидки.
Перше, що треба зробити, якщо дальше зміщення створює дискомфорт – це зрозуміти, де закінчується ваша зона комфорту. Особисто я можу грати будь-де права від 18 дошки й почуватися комфортно. Але щойно доходить до 18-ї, і гра вже не та! Знання цього дозволяє мені робити дві речі: тренуватися відходити глибше, щоб розширити зону комфорту, і тренуватися вчасно змінювати шар, щоб довше грати в зоні комфорту. Ключове слово тут – тренування. Побачити боулера, який тренується робити поправки у грі така рідкісна річ, що мені майже не доводиться їх бачити. Більшість гравців у лігах просто хочуть прийти й побачити, скільки страйків у них впаде цього разу, поки вони кидають шар через другу стрілку під час тренувань!
Коли ви починаєте 10-хвилинну розминку перед грою, вам треба сформувати план своїх можливих зміщень під час цього турніру. Ось сценарій, який добряче допоміг мені останнім часом.
Коли я граю у сеньйорській лізі, я рідко зустрічаю гравців, що йдуть далі другої стрілки. Коли я це бачу – особливо коли я знаю гравців і знаю, що вони взагалі-то не зміщуються дуже далеко – я обираю для початку менш агресивний шар, граючи трохи лівіше 10-ї дошки, даючи неагресивному шару можливість помилки вліво, а те, що всі інші грають по десятій, прощає мені помилку вправо.
Коли в моїй лінії закінчується олія, уже за кілька фреймів, я починаю зміщуватися до середини доріжки. Я починаю з поправок 2-1 або 1-1, залежно від того, яка реакція шара на бекенді. У якийсь момент – зазвичай на початку другої гри – я вже дійшов досить далеко вліво, так далеко, що неагресивний шар уже недостатньо повертається до кармана, тому я беру наступний шар – середній за агресією – і роблю більше зміщення вліво (зазвичай 3-2). Коли я доходжу до точки, де й цей шар дає недостатню реакцію, я беру наступний агресивний шар і відходжу вліво, аж поки не досягаю краю зони комфорту. З цього моменту я роблю свідоме рішення не йти далі вліво і починаю знову міняти шари – у бік зменшення агресії і дещо прямішими лініями відносно пакета. Звичайно, це не ідеальне рішення, яке часом призводить до слабкого розльоту кегель. Але воно дозволяє мені триматися на останніх фреймах, до того часу, як я розширю свою зону комфорту.
Розробіть власний план по зміщенню на доріжці
Якщо ви один із багатьох, багатьох лігових гравців, що визнав за факт неможливість безкінечного зміщення вліво, аж поки лофтите шар над лівим жолобом, моя стратегія для вас працюватиме. Вам знадобиться планування, тренування, навчання і воля до зміни деяких своїх переконань. Якщо ви готові, давайте почнемо.
Відмовтеся від переконання, що завжди треба починати з найсильнішого шара.
Ваш вибір шара для початку гри повинен базуватися на тому, де ви хочете починати гру на доріжці, залежно від того, які сусіди вам трапилися, і з думкою про те, що вам знадобиться простір для зміщення вліво, поки там буде місце.
Звертайте увагу на те, де грають ваші сусіди по доріжці й на сусідній доріжці.
Коли ви побачите лінію, куди грають всі інші, вам буде легше розробити власний план.
Знайте різницю між своїми шарами
Коли ваша лінія перестає давати результат і ви починаєте рухатися по доріжці до центру, ви помітите, що потрібно брати сильніший шар, щоб влучити в карман, особливо якщо у вас мало обертів. Будь ласка, переконайтеся, що ви знаєте все про свої шари, враховуючи їхню можливість повертати під певним кутом та кількість дошок, на яку кожен ваш шар може повернути. Вам варто знати дещо про ядро і поверхню. Поверхня відповідає приблизно на 3/4 хука вашого шара, але ще 1/4 все-таки залежить від ядра. Тобто поліруючи кулю з ядром для раннього ролу ви ніби ставите гоночні шини на трактор. Так само: зашкурюючи поверхню шара з ядром для довгого ковзання ви ставите на гоночний болід шиповані шини. Жодне з цих рішень не ефективне. Подумайте про те, щоб дізнатися більше про ядра своїх шарів і про те, які для них можливі варіанти поверхні. Це допоможе вам визначитися з більш- і менш агресивними кулями й вчасно змінювати їх під час гри.
Заплануйте тренування з розширення зони гри
Чим більша ваша зона комфорту, тим більше опцій є у вас на доріжці. Найбільший фактор невдалої гри для правші з малими обертами – це те, що вони не хочуть відходити далеко вліво, до олії, і часом навіть повертаються назад, до краю доріжки, у свою зону комфорту. Чим правіше ви стоїте, тим більше вам треба тримати руку за шаром, і тим менше енергії залишається у вашому шарі.
Наступного разу, коли ви дійдете до краю зони комфорту, попросіть когось подивитися на вас і на те, де ви кладете шар на доріжку одразу за лінією фолу. Коли ви знайдете цю точку, спробуйте використовувати її дошку як таргет. Це й буде край вашої зони комфорту. Далі на тренуванні спробуйте відійти на дві дошки глибше, а прицілювання змістіть тільки на одну дошку. На кожному тренуванні впродовж місяця пробуйте заходити далі, зміщуючись так само 2-1. Розширюйте зону комфорту стане для вас частиною тренувальної рутини, і під час гри перед вами відкриються нові перспективи.
