Переклад статті Тайрела Роуза з сайту BowlingThisMonth
Якщо ви коли-небудь бачили професійного боулера, що грає 300, напевно, у вас виникала думка: “Вау, як йому вдається не показувати жодних емоцій?” Насправді вони відчувають всі ті самі переживання, що й усі інші гравці, але набагато меншої інтенсивності. Кожен боулер елітного рівня так чи так відчуває нервовість і напруження; просто вони не дають стресу такої свободи, як решта з нас. Як і всі люди, кожен топовий гравець відчуває задоволення від страйку, але, повторимось, це відчуття не має такої сили.
Говорячи про ментальні навички, емоційний контроль є одним з найсильніших інструментів, яким ми навчаємо юних гравців. На жаль, ми часто забуваємо, що контроль над стресом від емоцій не менш важливий, ніж управління емоціями як таке. Те, наскільки сильно ми відчуваємо емоції, позитивні чи негативні, впливає на нашу здатність керувати ними.
Наприклад, розчарування, яке відчуває один гравець, залишивши 10 кеглю, не відрізняється від зриву й биття по викатному пристрою іншим гравцем після такої ж кеглі. Обоє боулерів відчувають ту саму емоцію (злість), але один піддається їй більше, ніж інший.
З іншого боку, ваш стрес перед перед початком блоку ігор має значний вплив на те, як добре ви зіграєте. Він впливає на ваші емоції, ваш рівень енергії та вашу здатність фокусуватися. Оскільки кожен з нас особливий, цей рівень стресу по-різному впливатиме на вас і на інших гравців. У цій статті ми розглянемо, наскільки важливий рівень напруження (стресу) і що можна зробити, щоб впоратися з ним.
Стрес проти енергії
У кожного з нас повно енергії. Ця енергія може витрачатися емоційно, ментально або фізично. У цьому випадку під ментальною енергією ми маємо на увазу енергію, яку споживає мозок під час обробки інформації та мисленнєвих процесів. Фізична енергія, очевидно, те, що більшість людей називають енергією. Емоційна енергія складніша: це енергія, яку ми витрачаємо на те, щоб почуватися так чи інакше.
Вираження емоцій забирає нашу енергію, і чим сильніша емоція, тим більше енергії вона потребує. Позитивні емоції можуть підтримувати нас енергічними короткий час, але під час тривалих змагань навіть позитивні емоції виснажують ваші енергетичні резерви. З практичної точки зору, управління силою емоцій зберігає ваші сили для більш важливих процесів під час гри: усвідомлення та аналіз ситуації для прийняття правильних рішень, а ще енергію для стабільного виконання кидків.
Якщо ви коли-небудь дивилися кваліфікаційні блоки PBA чи PWBA, то могли помітити, що більшість топових гравців виглядають незворушними і мало не нудьгуючими. Це тому, що вони вкладають багато енергії в кожен наступний кидок, на те, щоб не пропустити жодного важливого моменту, особливо коли гра триває весь день, а втома накопичується. Менш досвідчені гравці чи любителі схильні підтримувати високий рівень збудження, що створює емоційні “гойдалки” і призводить до більшиї втрат енергії. Саме через це іноді велика гра чи захоплива серія страйків у десятому фреймі призводить до падіння результатів у наступній грі. Ми витратили всю енергію у напруженій ситуації, у запасі нічого не лишилося, або потрібен час, щоб відновити сили. Тому дивлячись на топових гравців і їхні реакції в напружених ситуаціях, ви насправді бачите, як вони стримують стрес, щоб підтримувати енергійність під час усієї гри, особливо коли попереду ще багато партій.
Зв*язок між стресом і фокусом
Найкраще це питання описав доктор Пітер Дженсен у книзі The Inside Edge. Говорячи про те, що байдужість і збудження однаково псують фізичне виконання, він робить такий висновок: Зростання напруги призводить до зменшення фокусу. Ось як це зображається:
Те, наскільки широким може бути ваш фокус у напруженій ситуації, можна покращити тренуваннями та досвідом, але це більше підходить для людей, що працюють у високостресових сферах, на зразок військових чи хірургів. З тренуванням чи без, у кожної людини рівень фокусування при різному стресі відрізнятиметься. Комусь вдається зберігати ясні думки в напружених ситуаціях, а інші можуть сфокусуватися лише на чомусь одному й бажано невеличкому. І хоча боулери теж підпадають під ці правила, наш спорт потребує одного й того ж рівня уваги й концентрації. Адже є стільки варіантів рішення, коли ви зміщуєтеся по апроучу або обираєте стратегію гри. Кожен стовпчик на графіку має однакове значення і показує варіанти, які вам треба зважити під час боулінгу.
Забагато стресу чи замало стресу?
Якщо рівень стресу для вас надто низький, у вашу увагу потраплятиме забагато речей, і ви швидше за все відволікатиметеся (лівий червоний стовпчик). Якщо стрес надто сильний, ваш фокус буде завузьким і ви пропустите важливі підзказки на доріжці (правий червоний стовпчик).
На низькому рівні стресу фокус гравця дуже широкий, і до уваги потрапляє стороння інформація, що призводить до відволікання. Це може бути зовнішній подразник (інший ігровий стиль у вашого сусіда по доріжці абощо), або внутрішній (наприклад, думка про те, що варто додати швидкості, хоча ви раніше цього не робили).
Надмірний стрес звужує увагу до того рівня, коли ви не встигаєте відслідкувати все, що відбувається у вашій грі – пропускаєте важливі підказки щодо руху кулі або помиляєтеся на добиванні простих комбінацій.
Ваша мета – зелений стовпчик на графіку, той стан, коли ви уважно слідкуєте за грою, а ніщо стороннє не проникає до вашої уваги.
Який же стрес для нас ідеальний?
Подумайте про кілька своїх вдалих виступів – під час ліги чи індивідуального турніру, чи про свою яскраву перемогу, або просто про вдалий кидок у десятому фреймі. Напевно ви помітите, що ці ситуації були в чомусь подібні. Припускаємо, що доріжка та олія були різні, ви могли грати різними кулями та проти різних суперників. Але ваш ментальний стан і рівень стресу, найімовірніше, були подібними під час кожної зі згаданих партій.
Найкращий спосіб знайти свій оптимальний рівень стресу – пригадати свої вдалі виступи й вивчити свій стан у той час, приділивши увагу тому, наскільки напружено ви почувалися. Чи були ви повністю розслаблені й спокійні? А може, збуджені й знервовані до межі? Швидше за все, це був стан десь посередині. Оцініть свій рівень стресу за будь-якою зручною шкалою, числовою (від 1 до 5) чи описовою (наприклад, спокійний, як ранковий бриз).
Наступний крок у покращенні гри – це усвідомлення свого рівня стресу відносно визначеного ідеального рівня. Якщо ви обрали числа, оцінюйте, чи ваш стан вищий чи нижчий за золоту середину. Якщо ви обрали якийсь образ, порівнюйте його зі своїм поточним станом. Без цього усвідомлення ви ніколи не дізнаєтеся, варто вам трохи заспокоїтися чи додати роздратування.
Розпалювання чи заспокоєння
Коли ви розробили свою шкалу стресу і знаєте, де вам треба бути у заданий момент часу, ви можете використовувати кілька технік, щоб прийти у потрібний стан.
Наприклад, Піт Вебер є прикладом того, хто може грати з широким фокусом під сильним стресом. Він також відоми своїми витівками на телебаченні. Якраз вони і є чудовим прикладом управління стресом. Любите ви його чи ненавидите, він грає найкраще під високим емоційним тиском, вищим, ніж більшість людей, тож його поведінка – не тільки відображення цього стану, але й спосіб підтримувати фокус і стрес на певному рівні. Більшість боулерів, однак, потребують меншого стресу, щоб добре грати. Ви набагато частіше бачитимете специфічні дії для заспокоєння під час стресових ситуацій.
Один з найбільш поширених способів заспокоїтися – це довге, глибоке дихання. Швидке й коротке дихання частіше є симптомом надмірного стресу або надмірного збудження. Дихання працює в обидва боки, тому дихайте глибоко, коли треба заспокоїтися. Але ви можете так само скористатися швидким диханням, якщо треба підвищити рівень фокусу (і стресу).
Частіше за все, дихальні вправи супроводжуються певними жестами, особливо коли треба заспокоїтися між кидками. Норма Дюка часто можна побачити з двома руками, що символічно “спускають” рівень стресу: обидві долоні повернути до підлоги, і рухаються від грудей вниз під час видиху. Він буквально асоціює цей рух униз зі зниженням збудження, щоб добре виконати наступний кидок.
І хоча цей жест можна назвати неусвідомленою реакцією, інші подібні дії можна робити як частину ритуалу перед кидком. Наприклад, глибокий вдих певної тривалості перед тим, як почати кроки. Однією з ознак, що боулер перебуває у більшому стресі, ніж звичайно, є прискорення його ритуальних дій перед кидком. Це дуже важливо, щоб ви не змінювали свої традиційні приготування – ані їхній темп, ані порядок дій – у будь-якій напруженій ситуації. Цей темп має прямий зв*язок із вашим стресом, і, що важливіше, темп вашого наступного кидка. Навчіться контролювати свій ритуал, щоб він відповідав потрібному рівні напруження і допомагав вам досягти успіху.
Інший спосіб контролювати рівень стресу – це музика. Вона може створювати настрій самого змагання й допоможе вам налаштуватися на гру ще під час підготовки до турніру. Слухайте музику, яка допомагає вам досягти потрібного рівня стресу – і уникайте занадто повільних чи занадто швидких композицій, навіть якщо ваш настрій зараз їх потребує. Для гравців, що краще грають під тиском, підійде хард-рок чи швидкий танцювальний ритм, а тим, кому потрібно більше спокою, можемо порадити спокійну поп-музику, R and B чи кантрі. Неважливо, який у вас музичний смак – у кожному стилі можна знайти саме ті композиції, які налаштовують вас на необхідний рівень.
Думайте про це
Єдиний спосіб по-справжньому опанувати стрес під час гри – це думати про свої гарні виступи. Не має значення, на якому рівні гри ви зараз перебуваєте: у кожного гравця є моменти, які були СПРАВДІ ВДАЛИМИ. Це була частина вашого загального стану, рівня стресу, рівня концентрації, тому знову й знову повертайтеся до них, проживайте їх і відтворюйте свій ефективний стан, коли знову вийдете на доріжку. З практикою ви виявите, що кожного разу досягти потрібного рівня стає дедалі легше, отже, у вас стане більше вдалих партій для згадування, а отже, ваша гра стане кращою.
