Переклад статті Роба Матнера з сайту BowlingThisMonth.
Ідея тренувань у сучасному боулінгу ставить гравців і тренерів перед кількома унікальними дилемами. Ось деякі з них, з якими доводиться зустрічатися найчастіше, як гравцям, що прагнуть грати краще, так і коучам.
“Навіщо мені тренер? Я можу знайти все потрібне безкоштовно в інтернеті”
І справді! Але ви також отримуєте й усе, що вам НЕ потрібно, і у вас немає способу відрізнити одне від іншого. Все, що колись потрапило в інтернет, залишається там назавжди. Звідки воно прийшло? Ви не знаєте. Коли це було записано? Ви не знаєте. Хто автор? І це вам невідомо. Чи мав автор хоч якусь кваліфікацію? Ще одне питання без відповіді.
Боулінг радикально змінився з 1990 року, запровадивши синтетичні доріжки, кулі з реактивними частками, динамічні ядра і вимоги по догляду за доріжками. Усе це змінило правила фізичної гри. Якщо інформація, яку ви знайшли в інтернеті, не бере все це до уваги, вона може завдати вам більше шкоди, ніж принесе користі.
Ви можете також отримати деякі упереджені чи неоднозначні поради щодо техніки й спорядження. Це спричиняє хаос у ваших знаннях, особливо, якщо відрізняється від знань, наданих тренером.
“Навіщо мені сертифікований тренер? Будь-який гарний гравець може допомогти мені”
На жаль, висококласна гра й здатність навчати є повністю різними навичками. Класні боулери відрізняються технікою, стилем, фізичними можливостями. Єдине, що їх об*єднує – це здатність робити однакові кидки. І це не те, чому можна навчити.
Гравці з високими результатами покажуть вам, як вони досягають їх. Але це не значить, що ви зможете робити такі ж кидки. Уолтер Рей Вільямс молодший часто казав, що ніколи б не хотів навчити когось своєму стилю гри. Ось чому він пройшов програму сертифікації коучів USBC: щоб навчитися навчати!
Тренерів навчають уважно дивитися й робити висновки щодо того, чому гравець робить те, що він робить. Якось мені довелося бачити топового гравця, який намагався допомогти новачкові “виправити” реліз. Проблема була в тому, що гравець мав жахливо пізній таймінг, що призводив до гри з трьох кроків і ніяк не міг дати краще відпускання кулі, не змінивши таймінг і кроки.
Сертифіковані тренери навчені адаптуватися до того, яким чином гравець навчається найкраще. Ви можете мати найкращі знання в світі, але вони не допоможуть, якщо ви не можете налагодити комунікацію з гравцем так, щоб він бачив, розумів і сприймав нові речі й міг додати їх до своєї гри.
Багато хто думає, що програми сертифікації придумані для того, щоб організатори заробляли гроші. Гравці часто вірять, що будь-хто, сплативши внесок, може пройти навчання й стати сертифікованим коучем. Це сумна помилка. Наприкінці кожної навчальної програми учасники здають іспити, щоб показати, чого вони навчилися. Якщо іспит провалено, сертифікація не відбудеться, і навчання доведеться проходити повторно – через деякий час.
“Якщо я шукаю сертифікованого тренера, якого мені обрати?”
Програми сертифікації USBC та ETBF складаються з кількох рівнів. На першому тренерів навчають працювати з новачками – надавати їм базові навички гри. Тренери цього рівня відповідальні за те, щоб гравець почав свою кар*єру без грубих помилок, без поганих звичок, які згодом буде важко виправити, ну й до того ж, вони допомагають зрозуміти, чи хоче гравець розвиватися далі як спортсмен.
Наступний рівень – другий у ETBF та Bronze у USBC – передбачає навчання новачків до середнього рівня (близько 150-160). На цьому рівні гравець відточує базові навички, стає стабільним гравцем у рамках свого клубу і починає розширювати горизонт до змагань і лігового руху.
У Штатах перші два рівні передбачають навчання “від стійки до релізу”, тобто в тому порядку, в якому ми всі граємо. Більш детальний аналіз виконують тренери “срібного” рівня USBC. Вони оцінюють гру від лінії фолу до старту. Якщо потенційна проблема з*являється на лінії фолу, вони розбирають таймінг у зворотному порядку аж до того місця, де проблема могла зародитися. За програмою ETBF детальний аналіз гравця включено до другого рівня. Так чи так, професійні гравці та боулери, що прагнуть до високого середнього результату, тренуються саме з такими коучами.
“Золоті” тренери – велика рідкість. Це люди, які не тільки мають знання й досвід у індивідуальних тренуваннях, але й працюють із групами гравців та з розпилюванням куль. Ці тренери можуть працювати будь з ким, від початківців до професіоналів.
“Мій тренер рекомендує певну кулю, а продавець у прошопі/інший тренер радить інше. Кому вірити?”
Відповідь залежить від досвіду вашого тренера та людини з іншою думкою. Говорячи про кулі, якщо ваш тренер має досвід у виборі куль, краще прислухатися до нього, оскільки саме ваш тренер знає всі особливості вашої гри, в тому числі, якої мети ви хочете досягти і які засоби вам знадобляться в найближчому майбутньому. Також ваш тренер, швидше за все, не має особистого інтересу в тому, щоб повернути вас до певного виробника. Пам*ятайте, що власник чи продавець прошопу, з високою ймовірністю, має особисті причини, щоб продати вам кулю за своєю рекомендацією.
