У РВА не так багато іноземців, а серед тих, що є, особливо виділяється фін Міка Коівуніємі – тепер уже сеньйор та тренер збірної ОАЕ, а ще на початку 2010 – один із найсильніших спортсменів у світі боулінгу. У 2015 Міка заявив про завершення професійної кар’єри гравця у зв’язку з травмою коліна, і перебрався до Дубая у якості тренера.
Як і багато американських топів, Міка познайомився із боулінгом у дитинстві, хоча й не такому ранньому: його привозила до клубу в Кауппі мама. Міка захоплювався (і успішно) різними видами спорту, любив хокей, футбол, а найбільше – баскетбол. Коівуніємі також займався міні-гольфом, і навіть виграв чемпіонат Фінляндії.
Але поступово боулінг переважив, і, як пише фінська федерація боулінгу, “талановитий хлопець просто жив у боулінгу Кауппі”. Перший юніорський турнір він виграв у 17 років (1984), а в 1988 уже дебютував у дорослій збірній команді. Загалом Міка привіз додому 9 медалей чемпіонатів світу та Європи.
Паралельно з боулінгом Міка працював електриком, але в середині 1990-х, після перемоги в Сингапурі, покинув основну роботу й став професійним боулером. Кажуть, він одразу ставив за мету перебратися до США, і зробив це в 1998-1999 роках. У Фінляндії, втім, його називають своїм найсильнішим гравцем, він займає 4 місце в залі слави боулерів Фінляндії.
За 30 років у боулінгу Міка здобув титули в 21 країні світу: Австрія, Бахрейн, Канада, Китай, Колумбія, Данія, Англія, Франція, Німеччина, Японія, Катар, Корея, Малайзія, Нідерланди, Сингапур, Словенія, Іспанія, Тайланд, США, Швеція та Фінляндія.
В Америці Міка є одним із трьох іноземців, хто здобував нагороду Гравця року (а ще Бельмонте та Амлето Моначеллі). Також він є першим європейцем, кого включили до залу слави РВА – і то лише минулого року.
Прізвисько Коівуніємі в РВА – “Major Mika”, бо перші два титули, які він тут здобув, були меджорами: 2000 ABC Masters та 2001–02 U.S. Open. За яскраву висококласну гру коментатор ESPN Ренді Педерсен назвав його “Великим Фіном” – і це теж причепилося.
Титули й нагороди
У РВА Коівуніємі має 5 регіональних титулів, 14 стандартних та два титули РВА50. Цікаво, що перший титул Міка виграв із першого ж входження до фіналу.
Нагороду гравця року в сезоні 2003-2004 здобув за те, що 7 разів пройшов до фіналів (на той час це було, в цілому, багато). Перший мільйон на боулінгу заробив того ж року, а на сьогодні його сумарний заробіток склав понад 1,9 мільйона доларів.
Іще перемоги й досягнення:
- Чемпіон світу 1991 року за версією FIQ (організація-попередник Ворлд Боулінгу)
- Чемпіон Європи 1995 року в індивідуальному заліку
- Чемпіон світу 1996 року в командному кубку
- Єдиний гравець, який пройшов до телефіналів на всіх меджорах РВА (не те саме, що Супер Слем, але теж немало)
- Чемпіон World Bowling Tour Finals 2011
- Чемпіона Japan Cup 2012/13 – перший європеєць, що зміг взяти цю висоту;
- Чемпіон WBT Thailand Open
- Чемпіон Columbia 300 Vienna Open 2013
- чотирикратний переможець Brunswick Ballmaster Open
- чемпіон світу Qubica AMF Open
- володар 9 (дев’яти) титулів Євротуру
- чемпіон Кубка Вебера 2013
- чемпіон Ворлд боулінг туру 2015.
Член національної збірної команди Фінляндії з 1988 року до 2010 з кількома перервами.
У 2015 року Міка заявив про завершення кар’єри, але з 2018 року він продовжив гру в РВА50, а в 2019 знову представляв команду Фінляндії на Чемпіонаті світу серед сеньйорів – і взяв три срібла: в Ол-івент, командах та Мастерсі.
Я завжди граю на перемогу, і я в цілому задоволений виступом своєї команди й своїм на ЧС. Я був близький до того, щоб повторити своє досягнення 1991 року, але не зміг подолати Томаса Ліандерсона в фіналі. У мене була така нагода, але не вдалося виконати тих кращих кидків, на які здатен. Думаю, це через брак висококласних змагань за минулий рік,
– про срібло на Чемпіонаті світу
Історичні моменти
Матч, який увійшов до переліку найбільш яскравих моментів в історії РВА, відбувся у фіналі Турніру Чемпіонів 2011 року.
У фіналі Міка переміг Тома Смолвуда й став першим “міжнародним гравцем” (тобто не-американцем), хто здобув цю нагороду, та виграв 250 тисяч доларів. Але перед тим, у другій грі степледдера, Коівуніємі зустрівся з Томом Догерті – і так, це той самий матч із “найбільшою різницею в результатах”: 299 на 100.
Ніколи не зайве подивитися цей епізод іще раз:
