Американський боулінг-конгрес дискваліфікував два уретанові шари зі змагань U.S. Open 2020, де проводилося планове дослідження твердості шарів. Розбираємося, що сталося й звідки ростуть ноги.
Отже, Конгрес проводить низку тестів щодо шарів, щоб стандартизувати умови гри – результатами попередніх тестів стала відмова від екстра-холів та обмеження для виробників по здатності поверхні шара вбирати олію. Серед параметрів, які ще вивчаються, є і такий, як твердість шара. Виробники зобов’язані випускати шари з твердістю не менше 72 за шкалою D (метод Шора, але це не точно).
Ми відповідальні за рівні умови на змаганнях і сприймаємо це дуже серйозно. USBC дослухається до розмов і тривог у середовищі боулерів і на ринку. Ми призначаємо тести й дослідження, щоб краще розуміти характеристики шарів, і для того, щоб спростувати чутки, які ходять по ринку. Якщо чийсь особистий шар не порушує вимоги, наша відповідальність – знати цей шар зі змагань, але це не означає, що заборонені інші шари цієї моделі або інші шари цього виробника. Ми підтверджуємо, що всі шари “в коробці” відповідають вимогам Конгресу, що було багаторазово підтверджено тестуванням,
– із пояснювальної записки до дослідження
Дослідження USBC показало, що уретанові шари з часом втрачають твердість (букв. у тексті: “стають м’якішими) під впливом температури та олії. Ці зміни середовища змусили нас припустити, що деякі шари можуть виходити за межі дозволених специфікацій.
USBC наразі не має жодних причин вважати, що виробник або окремі гравці навмисно спричиняли зміну параметрів поверхні. Зібрана інформація дозволить Конгресу краще оцінювати довгострокові зміни в специфікаціях. Детальний звіт буде опублікований пізніше,
– із тієї ж записки.
Ситуація на US Open
Минулої осені Конгрес провів дослідження твердості шарів, яке показало, що уретанові шари (на відміну від реактивних) втрачають твердість під впливом олії та температури. Після цього було вирішено провести більш масове дослідження, і включити в нього шари, якими активно користуються боулери. Вибір шарів для тестування вирішили провести на 2020 U.S. OPEN – за згодою самих спортсменів. РВА заохотила гравців віддати шари на перевірку.
Дослідження включало 109 із 300 шарів, із яких лише близько третини (36%) вийшли за межі “заводського” мінімуму твердості 72D. Серед шарів, які показали меншу твердість, були різні моделі різних виробників, що свідчить про те, що виявлений ефект не пов’язаний зі специфікою конкретного виробника. Попередній висновок дослідження – усі уретанові шари з часом стають дедалі м’якшими.
Незалежний від Конгресу технічний експерт, виходячи з отриманих даних, підтвердив, що виявлені відхилення не є похибкою у вимірах, а свідчать про зміну поверхонь під впливом використання,
– із скороченого звіту щодо шарів на US Open 2020
Отримані дані підтвердили висновки осінньої експертизи й дозволили висунути припущення, що пом’якшення шарів із часом лише збільшуватиметься, але лише до певного рівня. Тим не менше, перевірка виявила два шари із показником твердості менше 68D, ы ці конкретні шари були зняті зі змагань. Відомо, що обидва дискваліфіковані шари використовувалися понад два роки. До гравців не було застосовано жодних санкцій, оскільки немає жодних свідчень, що вони знали про пом’якшення поверхні шарів або що вони навмисно вплинули на поверхні шарів для досягнення такого ефекту.
Повний звіт щодо дослідження шарів USBC обіцяє опублікувати у березні, за його підсумками можливе введення нових стандартів щодо поверхонь та/або правил використання шарів на офіційних змаганнях. До того часу всі шари, включені до списку схвалених конгресом, залишаються чинними – за винятком випадків, коли індивідуальне вимірювання твердості шара виявить вихід за нижню межу дозволеної специфікації (68D).
Дослідження твердості – 2019
Стандартна твердість для шарів – 72D. USBC виявив, що більшість шарів суттєво перевищують цей показник, окрім уретанів: вони прагнуть до нижньої межі. Тому восени 2019 року Конгрес провів дослідження для порівняння змін поверхні реактивних та уретанових шарів.
Шари вимірювали кілька разів: із коробки, одразу після використання, після імітації умов “гарячого багажника” та через деякий час після повернення до кімнатної температура.
У дослідженні використовували 7 уретанових шарів та 3 реактивні. У першому тесті шари помістили на 5 годин в “умови перевезення” – у температуру від 119 до 130 за Фаренгейтом (48-54 градуси за Цельсієм). Результати наступні:
- між температурою та твердістю є пряма залежність: чим вища температура, тим менша твердість;
- звичайні умови середовища можуть вивести шар за межі дозволених параметрів
- усі шари показали дозволену твердість перед початком тестування
- в “умовах багажника” поверхня шарів нагрілася до 40 градусів за Цельсієм (105Ф), усі шари вийшли за межі дозволеної твердості після досягнення температури 36,6С.
- навіть через дві години після охолодження до кімнатної температури твердість шарів залишалася менше дозволеного параметра.
- уретанові шари піддаються цьому впливу значно більше, ніж реактивні, але ефект виражений для обох типів поверхні.
У другому тесті вимірювали вплив гри на поверхню. Для цього робот E.A.R.L. зробив по 60 кидків кожним шаром, шари вимірювали через кожні 10 кидків, а потім наступного дня, після очищення ізопропиловим спиртом та після очищення Kegel Ball Revivor. Під часту шари кидали однаково з такими параметрами: 17 миль на годину (27 км/год), вісь обертання 60 градусів, частота 400, нахил осі 5 градусів.
- Реактивні поверхні не показали значних змін твердості.
- Уретанові поверхні після 30 кидків показали зменшення твердості від 1Д до 5Д. Кожен із шарів (різних виробників) вийшов за нижню межу твердості після 30 кидків.
- Наступного дня твердість шарів зросла принаймні на 1Д для кожного зразка і з часом піднялася навіть до +/- 2Д від початкової.
- Після очищення ізопропиловим спиртом відхилення від початкових параметрів не перевищувало 1Д.
- Після очищення Kegel Ball Revivor твердість іще більше наблизилася до заводських параметрів.
Ці дані дають підстави припустити, що значний вплив на твердість має олія. Тому дослідники взяли шар зі стартовою твердістю 75Д й нанесли на нього пляму олії діаметром 3 дюйма. Результати виявили таке:
- Твердість під впливом олії для уретанових шарів знизилася більш як на 4Д;
- Поверхня шара за межами олійного кола, але тим самим дюдрометром із залишками олії, показала пом’якшення на 2Д.
- Після 5 вимірювань олія на голці закінчилася, і показники повернулися на базовий рівень.
Наразі Конгрес не має достатньо даних, щоб запровадити нові вимоги до тесту, однак зрозуміло, що розумне відхилення, пов’язане з особливостями дюрометра, може складати до 1 тисячної дюйма.
Висновки: дослідження тривають, шари треба перевіряти частіше, а будь-які шари, які мають твердість менше 68Д, мають бути виключені зі змагань.
