Асоціація професійних боулерів США провела на заслужений відпочинок одного із легендарних боулерів країни – одного з 33 членів-засновників PBA, найстаршого гравця в історії Америки – 86-річного Кармена Сальвіно.
Цього тижня Сальвіно 30-й раз узяв участь у кваліфікації Турніру Чемпіонів (чемпіона дізнаємося в неділю) – і заявив, що цей турнір буде останнім у його професійній кар’єрі, хоча зовсім покидати боулінг він іще не збирається.
У нас про Сальвіно чули небагато, а в Штатах він один із найбільш відомих “шоуменів” боулінгу, тому подивитися на останній кидок зібралося чимало спортсменів. Кармен завершив кваліфікацію на останньому, 59 місці, із середнім 150 за 18 партій – але вітали його, звичайно, за зовсім інші заслуги.
“Я ніколи не вигравав Турнір Чемпіонів, але він завжди був моїм улюбленим. Найбільша причина, чому я повертався сюди знову й знову – це вболівальники, завдяки яким я почуваюся особливим”, – сказав Сальвіно.
За свою понад 30-річну кар’єру в РВА він узяв участь в 734 турнірах, включно з найпершими змаганнями в 1959 році. Сальвіно, ясна річ, є членом кількох Залів слави боулінгу – в різних штатах, включно зі списком найкращих гравців РВА за 50 років.
“Кожен спортсмен має бути вдячний своїм вболівальникам, бо без них ми не можемо змагатися. Якщо у нас не буде вболівальників, нам ніхто не заплатить. Те, як мене зустрічали фанати упродовж цих років, додавало мені сил і робило цінними усі турніри, незалежно від того, добре я грав чи погано”, – каже Сальвіно.
Сальвіно народився у 1933 році в Чикаго, у робітничій родині. У 1938 сім’я переїхала до Флориди, де Сальвіно-старший працював на фермі. Кармен з малого віку допомагав батькові в господарстві та, як пише офіційна біографія, “опановував трудову етику”, вручну обробляючи овочеві плантації. Родина жила дуже бідно, у малого Кармена не завжди була власна пара взуття, не кажучи вже про “ранній початок гри в боулінг”. Та й де б узятися боулінгу у Флориді в 1930-х?
Іще через п’ять років родина повернулася до Чикаго, і 11-річний Кармен пішов на першу роботу – начищати взуття джентльменів на Медісон Стріт. Тоді ж таки він уперше потрапив у боулінг. За легендою, хлопчик побачив кеглю, що валялася на дорозі біля клубу, зайшов усередину, розговорився із працівником клубу, що доглядав за доріжками… І погодився на роботу пін-боя – працівника, що після кидка вручну виставляє кеглі на початкові місця. За робочий вечір Сальвіно платили 3 долари – і до того ж він мав можливість тренуватися. Це було в маленькому 6-доріжковому клубі для працівників легкої промисловості Amalgamated Center.
У 16-річному віці Сальвіно уже грав середній 203 (незвичайно високий результат на ті часи), а в 17 приєднався до шкільної команди з боулінгу, де зміг зіграти аж 211. За його власними словами, Сальвіно був першим гравцем, хто отримав листа від Американського конгресу боулінгу, із запрошенням на національні змагання. Ще під час навчання в школі Кармен став кращим серед 6000 (шести тисяч) гравців, заробив перші 3000 доларів і став наймолодшим гравцем з прізвиськом “Чиказький диво-хлопчик” (“Chicago’s Boy Wonder”)
Кажуть, що Сальвіно для більшого роздратування опонентів носив на спині наліпку з написом “Я крутий і буду найкращим боулером в світі”
Це був мій спосіб показати їм, побити їх, зупинити їх і довести, наскільки я крутий. Мене ненавиділи й гравці, й глядачі. Але через деякий час мене це вже не цікавило. Я ставав дедалі майстернішим і дедалі злішим.
– із інтерв’ю для РВА
У середині 1950-х кар’єра Сальвіно впевнено йшла в гору, він виграв Національні ігри – двійки спільно зі Джо Вільманом, потім ще один турнір у Чикаго, мав командну перемогу в Турнірі Конгресу, звання Гравця року та репутацію “справді сильного гравця”. Кармена запрошували на регулярне телешоу “Зірки боулінгу”, і тоді ж таки Сальвіно зіграв найкращу серію з трьох партій – 846 – неймовірний рекорд для дерев’яних доріжок і гумових шарів.
У 1958 Сальвіно був одним із 33 гравців, що заснували РВА. Але заснування асоціації – це зовсім інша історія, тому про неї зараз не будемо.
У 1960-х Сальвіно здобув 10 титулів РВА, серед яких був лише один меджор, а також яскраво програв своєму товаришу Діку Веберу: хоча обоє були серед засновників Асоціації, сильно грали й багато змагалися, перший офіційний двобій випав їм аж у 1988 році. Дивимося:
Із ходом часу до Сальвіно причепилося ще одне прізвисько: “Професор”. Він був одним із гравців, хто взявся вивчати технічну сторону гри. Сальвіно досліджував фізику руху шара по доріжці, цікавився хімічної складовою технологій, виступав за спортивний підхід до гри та популяризував фізичну підготовку боулерів. Кажуть, він винайшов математичну формулу, яка враховувала стартове положення гравця, певні параметри шара й гарантувала точне влучання. Формула не увійшла до відомих підручників із боулінгу (здогадайтеся, чому), але виглядала так:
While Salvino traveled with the PBA tour Lahr remained in Chicago, where he labored for 18 months on the elusive equation. He came up with the following, in which E[Total] is total energy; E[T] is the energy of translational forces; E[R] is the energy of rotational forces and E[LF] is energy loss caused by lane friction:
E[Total]=E[T]+E[R]-E[LF].Так із хулігана та “диво-хлопчика” Сальвіно поступово доріс до “посла боулінгу”, що презентував РВА, спорт, спорстменів по всій Америці, займав посаду виконавчного директора РВА, входив до низки організаційних комітетів та два роки навіть був президентом РВА.
Зараз Сальвіно живе в Ілінойсі разом зі своєю дружиною, і цього року заявив про завершення спортивної кар’єри. Він продовжує тренуватися (“до 20 партій за тренування”) та грати в місцевому боулінгу. Він також був єдиним гравцем, кого допускали до участі в звичайний змаганнях Туру: на жаль, пройти загальну кваліфікацію Сальвіно уже не зміг би, але його досі запрошують зробити символічний перший кидок на відкритті змагань – і часто це страйк.
“Я змагався у Вегасі в 1950-х, і я напевно зможу робити це і в 70-річному віці. Сподіваюся, там будуть журналісти, які вміють писати? Люди повинні про мене знати! Я досі ладний для заголовків”, –
каже Сальвіно із посмішкою.
Готуючись до турнірів, Сальвіно ходить до спортзалу, де працює з вагою – і каже, що почав помічати у м’язах “неприємне напруження, до якого я не звик”.
Моя швидкість досі зі мною. Люди, які дивляться на мою гру, часто здивовані тим, як мої шари зберегли і швидкість і оберти”, –
із інтерв’ю РВА
Під час підготовки до турніру Сальвіно отримує особливе задоволення від спілкування із “молодими хлопчиками”.
Вони часто дразнять мене, але це те, що мені подобається, бо я мошу “вколоти” їх у відповідь: наприклад, я кажу, що якщо не закінчу турнір на останньому місці, то ті, хто за мною, мають вислухати все, що я скажу 🙂 Якщо вони вас не дражнять, значить, вони вас не люблять. Ці хвилини в роздягальні дають відчуття, що мені знову 24. Його неможливо купити.
– із інтерв’ю FloBowling
