Коментар Ніла Штреммеля щодо виявлених “м’яких” уретанів для FloBowling, переклад Ольги Покотило. Ніл Штреммель (Neil Stremmel) працював у USBC впродовж 16 років та брав участь у формуванні вимог до спортивного обладнання.
…У ранніх 1970-х, коли технології боулінгу почали стрімко розвиватися й змінюватися, Американський конгрес боулінгу вирішив виміряти твердість шарів. За шкалою Шора “Д”, створеною для твердих гум, виявилося, що твердість шарів вище 72 одиниць дуже стабільна. Відбиток шара (довжина поверхні шара, яка торкається доріжки) за такої твердості постійний, а щойно твердість опускається нижче 72 одиниць, цей відбиток починає збільшуватися.
Власне кажучи, технології того часу вимірювали відбиток шара, що котиться по вугільному (копіювальному) паперу, але цей відбиток був чіткий, тож приймемо його як надійний доказ.
Щойно специфікація була визначена, усі шари з твердістю нижче 72Д були зняті зі змагань і стали нелегальними. Шари, оброблені МЕК (метил етил кетон, бутанон) або іншими пом’якшуючими хімікатами, перевірялися на змаганнях, і якщо не відповідали нормам, то також знімалися з турнірів. З плином років технології в боулінгу зробили крок уперед, і такі перевірки перестали бути важливими – і їх майже перестали проводити під час турнірів.
Якщо ви помічали кола від олії – “флер” – на шарі, то це і є “відбитки”, про які йшлося у початкових дослідженнях.
Тепер уявіть, що ширина цих кіл удвічі більша.
Чим більша площа поверхні шара торкається олії, тим більше олії виносить із діаграми такий шар, тим драматичнішими стають зміни діаграми під час гри, й малюнок олії не буде триматися так довго, як цього прагнуть організатори.
Оскільки USBC нещодавно впровадив вимоги до вбирання олії, це очевидно означає, що Конгрес шукає спосіб утримати діаграму на доріжці якомога довше. Подивіться на ці намагання й на повернення уретанових шарів – і ви побачите, де криється проблема. Отже, конгрес імперативно вимагатиме дотримання вимог щодо твердості шарів. Правило, яке не контролюють, часом гірше, ніж відсутність правила.
Проблему виявили з шарами Purple Hammer, але проблема цим шаром не обмежується. Це не реактивний шар із високим RG та диференціалом величезного флеру. Якщо цей параметр не перевірити, то уявіть собі реактивний шар із великим флером, де ширина кіл олії вдвічі більша, ніж звичайно.
Тепер уявіть кілька таких шарів на кожній парі доріжок.
Зміни діаграм були б неймовірні.
Але я мушу визнати, що не знаю, яка твердість має бути у шара, щоб відбиток на ньому подвоївся. Було б непогано це знати! Чи ширина флеру подвоюється на 68Д? 60Д? 20? Який відсоток змінюється при переході з 72Д до нелегальних 68Д, до 62Д? Ймовірно, це більше ніж пара відсотків, але скільки саме? Це може мати критичне значення.
Отже, зазираючи в майбутнє, маємо роздивитися й усвідомити кілька фактів.
Зараз виробники шарів повинні звітувати й надсилати зразки, якщо змінюють адресу виробництва. Наприклад, Брансвік зараз продовжує виробництво на потужностях Ебонайт, тому їм не треба засвідчувати відповідність заново. Зараз уже відомо, що певні партії шарів (серійні номери) мають особливості, які впливають на твердість. Хоча в офіційному звіті ще не вказані ці серії.
Якщо пом’якшання уретанових шарів пов’язане з кількістю зіграних партій, це означає, що статично можна визначити, яку початкову твердість повинен мати шар, щоб під час використання його характеристики не зменшувалися нижче дозволеного рівня – тобто, виробникам треба буде переглянути частину технології, якщо це фізично можливо.
Можливо, ви думаєте, що тепер необхідно буде перевіряти всі шари на всіх турнірах, як це зробили на US Open. Але зазначте собі, що лише 2 із сотень шарів виявили відхилення від норми, а це менше 1%.
Примусові зміни процесів виробництва зможуть гарантувати, що більшість (або всі) шари відповідають вимогам Конгресу. Безумовно, з роками виникнуть інші питання, які потребуватимуть тестування та вивчення подібно до цього випадку. Я ж вважаю ці зміни й вимоги важливими й необхідними, бо без них ми втратимо навіть ту рівність, яку маємо зараз.
