Умощуйтеся зручніше, сьогодні розкажу вам легенду з історії боулінгу. Дуже цікава легенда – про те, як один чоловік уперше зіграв три ідеальні гри підряд, і що йому за це було.
Глен Елісон був упевнений, що зіграв першу офіційну “серію 900”, але Американський конгрес боулінгу сказав “Е, ні, доріжки були не сертифіковані”.
Це сталося 1 липня 1982 року.
Глену було 52 роки, він працював менеджером у горілчаному магазині на кордоні Лос-Анджелеса та округу Оранж. У недавньому минулому Глен – професійний боулер, переможець чемпіонату Американсього Боулінг Конгресу (АВС), володар 5 професійних титулів та член Залу слави.
Увечері в четвер він зазвичай грає в боулінг зі своїми родичами. Того вечора, перед початком ліги, Елісон сказав своїй дівчині, Джессі Томпсон, що зіграє для неї перфект гейм на честь її дня народження. Рівно о дев’ятій він збив перший страйк.
Родичі Глена – його брат Боб та невістка Вілма – саме вечеряли в місцевому ресторанчику. Боб пообіцяв Вілмі, що на хвилинку зайде в боулінг і повернеться. Раз на кілька хвилин Вілма чула радісні вигуки й оплески з боку боулінгу, а за кілька хвилин збуджений Боб прибіг до неї із криком “Глен щойно кинув 300!”
Тепер уже всі троє – Боб, Вілма та їхній син Рон – поспішили до доріжок. Елісон чекав свого кидка, стоячи перед парою 13-14. У другій партії вже було зіграно два фрейми, Глен мав дабл.
“У Глена в руках уже була склянка Crown Royal, він задоволено всміхався й виглядав абсолютно розслабленим”, – пригадує Боб.
“Так нечесно, – жартівливо зауважила Вілма, – Я ще ніколи не бачила ідеальної гри!”
“Почекай, любонько, я зіграю для тебе ще одну”, – відповів Глен
…Через півгодини Елісон граційно відпустив шар на доріжку й збив 24-й страйк поспіль – завершивши другу ідеальну гру підряд. Він посміхався ще ширше, подаючи долоні для high five натовпу зачудованих глядачів. Він обмінявся оплесками з товаришами по команді й обійняв Джессі.
Попереду була ще одна партія.
У наступні півгодини, коли Глен ставав на апроуч 13 та 14 доріжок, весь клуб завмирав: гравці зупинялися на інших 30 доріжках, глядачі тамували подих, офіціантки спинялися на півкроці, аж поки шар Елісона не порушував тишу ще одним дзвінким страйком. Страйк. Крики, оплески, сміх. Ще страйк. Іще крики, іще вигуки захвату.
Страйк 5. Страйк 6. Страйк 7.
У восьмому фреймі Глен ковтнув пива, підійшов до брата й сказав: “Щось я починаю хвилюватися. Коліна так і тремтять”.
Тремтіли не тільки коліна боулера: глядачі вже порахували, що ще одного страйка досить, щоб Глен побив 60-річний рекорд Еллі Брандта – серію 886, зіграну в 1939 році.
Восьмий і дев’ятий фрейми пройшли гладенько, а от у десятому шар прокотився швидше й рівніше… Натовп почав був розчароване “уууууууу”, але Глен стояв на лінії фолу, як укопаний і спостерігав, як шар все-таки чіпляє першу кеглю, як вона летить убік, рикошетить від бокової стінки, збиває четверту, та летить у дев’яту, яка крутиться на місці… й зрештою падає.
Сприйнявши це за “знак долі”, Глен уже спокійно закотив у пакет 35 та 36 страйки й завершив першу в історії американського (і світового) боулінгу серію 900 на офіційних змаганнях.
Очевидці стверджують, що в цей момент нерви таки взяли гору, й Елісон упав на коліна, а коли спробував підвестися, на нього налетів натовп прихильників, шанувальників та інших доброзичливців. “Того вечора ми бачили чимало дорослих чоловіків, які з радості плакали, немов діти”, – кажуть свідки.
За два тижні у клубі вже висів портрет Елісона з шаром, із трьома маленькими зірками – за три 300, і одною величезною зіркою – за 900. Ім’я Елісона написали на свіпах переможної пари доріжок, а документи щодо визнання надіслали до Конгресу. Компанія “Коламбія 300” викупила у Глена шар, яким він зіграв серію, за 3 тисяч доларів – і виставила його на почесному місці у своїй фабриці в Сан-Франциско. Словом, Елісон був упевнений, що увійшов в історю боулінгу.
Але бюрократична машина сказала, що це не так просто.
Представники АВС, прибувши до клубу La Habra 300 Bowl, оглянули пару доріжок, де йшла гра, і заявили, що серія 900 не може бути зарахована: “умови натирання доріжок не відповідали ст. 7 розділу 3 книги правил АВС”. Елісону дали місяць на збирання доказів того, що його гра “відповідала вимогам” АВС.
У вересні 1982 року почалася судова тяганина.
Представники конгресу заявляли, що визнання серії 900 Елісона “буде ультимативною провокацією проти високих результатів і стандартів гри, які й так розділяли гравців понад два десятиліття”.Захисники Елісона стверджували, що вимоги АВС щодо натирання доріжок уже тривалий час піддаються критиці, стандарти розмиті й вимагають додаткового арбітражу.
Гравці офіційних ліг писали конгресу листи й збирали петиції за визнання “серії Елісона”:
“Серія Елісона може ніколи не бути визнана Конгресом, але ми визнаємо її у серцях мільйонів боулерів і фанатів спорту, які вражені цим надзвичайним досягненням”, – писали спортсмени.
“Я визнаю, що в середині 1960-х у мене й близько не було шансу зіграти 36 страйків поспіль. Якщо ви подивитеся на ігри десятирічної давності, то побачите, як часто там бракувало 3-4 страйків до серії 900. Але технології змінюються, і Конгрес має визнати це й узяти відповідальність за це, й визнати зростання очок та переглянути сертифікацію кегель, доріжок та шарів”, – заявляв тоді сам Елісон.
Претензії АВС стосувалися довжини нанесення олії: за тогочасним стандартом, треба було змащувати не менше 45 футів доріжки, тоді як під час ліги на доріжці було близько 40 футів. Як не дивно, чотири роки потому, в 1986, АВС переглянув правила натирання й дозволив наносити стільки олії, скільки вважає за потрібне власник клубу чи організатор змагань. Щоправда, на випадок Елісона це ніяк не вплинуло…
…Судова тяганина закінчилася не на користь спортсмена. АВС багато разів переглядало різні звернення, петиції, позови й листи щодо сертифікації серії, але повернуло їх усі із відмовою.
У 2014 році боулери в черговий раз звернулися до Конгресу із проханням переглянути випадок Елісона. Конгресмени переглянули… й підтвердили свої попередні висновки.
“Ми не можемо приймати рішення, грунтуючись на сентиментальності чи популярності”, – із доповіді Барта Келлермана, представника АВС.
І от 3 жовтня 2019 року Палата представників Конгресу США надіслала офіційного листа до боулінгу La Habra 300 Bowl на ім’я Глена Елісона – через 37 років – визнаючи саме його першим в історії “Містером 900”.
Якщо копнути глибше, то ми з’ясуємо, що перші ШІСТЬ “серій 900” були відхилені Конгресом – але всі вони сталися уже після Елісона. Зареєструвати рекорд вдалося аж у 1997 році – перша “офіційна” серія 900, таким чином, зіграна у Сан Веллі Лейнс (Небраска) 20-річним Джеремі Зонненфельдом. Усього USBC визнав 35 таких серій, дві з яких були зіграні в 2019 році.
У РВА першу серію 900 технічно зіграв Норм Дюк у 1996 році – але це були партії в різних блоках турніру, тому їх також не зарахували. Перша зареєстрована 900 у РВА належить Джо Скарборо – 22 квітня 2014 року в Турі РВА50.
Найстаршим чоловіком, що зіграв серію 900, є Джон Бучанан Третій – на момент рекорду в 2017 році йому був 71 рік.
А серед жінок таку серію не зіграла ще жодна. Чинний рекорд – серія 890 – належить Ліз Калкін, яка зіграла спеа+35 страйків у 2016 році.
