Документальний фільм “Bad Boy in Bowling” – “Поганий хлопчик з боулінгу” – це проект телеканалу ESPN, відзначений кількома нагородами, зосереджений навколо життя та спортивної кар’єри Піта Вебера. Прем’єра 19-хвилинного фільму відбулася у лютому 2015 року. Там далі буде більше тексту, але можете переходити одразу до перегляду:
Режисер фільму Брайан Строкель, продюсери – Емі Сторкел та Деніел Джуджер. Стрічка описує суперечливу, але успішну кар’єру наймолодшого з трьох синів легенди боулінгу Діка Вебера. Піт Вебер, який дебютував у PBA у віці 17 років, продовжував вигравати відзнаки PBA Rookie of the Year у 1980 році.
Граючи у РВА турі та PBA50 Вебер виграв 37 титулів, заробив понад 3,8 мільйона доларів, мав низку конфліктів із керівництвом PBA, подолав особистих демонів і ніколи не вибачався за свій підхід до життя чи до гри.
Генеральний директор PBA і уповноважений комітету Том Кларк: «Історія Піта Вебера є однією з найбільш переконливих в історії спорту. ESPN було чудовим рішенням викласти історію Піта, а продюсер Брайан Сторкел відзняв її таким чином, щоб розважити та інформувати не тільки тих, хто знайомий із кар’єрою Піта, але й тих, хто ніколи не чув про нього».
Фільм був показаний на більш ніж 25 кінофестивалях у США, де регулярно отримував захоплені відгуки та здобув спеціальний приз журі на DOC NYC.
Піт Вебер називає себе найкращим у світі, бо він вірить, що є найкращим. У 1998 році Вебера включили до Залу слави боулінгу – на той час він мав 37 титулів.
Піт почав грати в боулінг у віці 3 чи 4 років. Один із його найбільш яскравих дитячих спогадів – це перший шар для боулінгу, зроблений спеціально для нього.
Дік Вебер – батько Піта – був відомий як “представник боулінгу”. Діка знали по всій Америці як “того милого хлопця, що завжди все робить правильно”. І зовсім скоро люди помітили ще одного Вебера, захопленого боулінгом не менше, ніж батько.
У віці 17 років Піт покинув школу, бо обожнював боулінгу і вважав, що в навчанні лише марнує час. Він намагався піти по шляху батька, але “наслідувати його було занадто складно”. Спільнота очікувала, що Піт буде таким самим, як батько, але глибоко помилилися: його цікавило інше. Коли Піт почав з’являтися на екранах, глядачі були розчаровані, аби не сказати шоковані.
Поведінка Піта регулярно створювала йому проблеми: він сварився через натирання, сперечався із організаторами, міг просто покинути турнір, не закінчивши фрейм. У 1999 році РВА дискваліфікувала його уп’яте за інцидент, пов’язаний із алкоголем…
Знаєте, 35 років тому професійні боулери були суперзірками, більшими, ніж гравці бейсболу чи футболу. Але рейтинги почали падати, і в 1997 році АВС вирішила скасувати професійну лігу. Три роки потому Professional Bowler’s Association була придбана за $5M. Вони найняли Стіва Міллера, щоб попрацювати над маркетингом та створити новий імідж для РВА. Міллер, власне кажучи, запропонував Веберу вийти на сцену й зробити свою справу, пообіцявши, що жодних покарань за це не буде. І після перемоги на тому надзвичайному турнірі Піт Вебер показав майстерність, і глядачі його полюбили. Виглядало так, що всі негаразди, які Піт створював собі та РВА, нарешлі підняли їхній спільний рейтинг. Із того час Піт став обличчям Туру РВА і навіть більше – його рок-зіркою.
Після смерті Діка Вебера Піт прийняв складне рішення. Він вирішив полишити гру й не перевершувати рекорд свого батька – 4 перемоги на US Open Championships. Він знав, що батько хотів би продовження кар’єри сина, але не мав такого наміру. Він оплакував свою втрату… Але зрештою повернувся на доріжку – із небаченим успіхом.
