Рейтинг PBA перед початком сезону 2020: на 19 місці канадієць Франсуа Лавуа.
Лавуа 26 років, за фахом він бізнес-адміністратор, але, оскільки навчався у Wichita State University, то ми здогадуємося, що головною метою його був саме професійний боулінг.
Ще під час навчання Лавуа здобув дві великі перемоги – у синглах на Intercollegiate 2014 та в командах цього ж чемпіонату наступного року, а 2016 року був визнаний “Новачком року”.
У РВА виступає з 2015, має чотири титули, два з яких – меджори U.S. Open 2016 та 2019: це третій іноземець в історії США, якому вдалося взяти цей меджор більше, ніж один раз (до того були англієць Дом Баррет та фін Міка Коівуніємі). За останній сезон заробив у Турі понад 44 тис. доларів, а з початку кар’єри – понад 272 тисячі.
Інші нагороди:
- Золото в трійках на Чемпіонаті світу 2013 (команда Канади)
- Золото в двійках на ПанАмериканських іграх 2015
- Срібло в двійках на Чемпіонаті світу 2017
- Золото в Мастерс на Чемпіонаті світу 2017
- Золото в синглах на ПАБКОН 2019
Я звичайний хлопець із Квебека, почав грати в боулінг десь років у два, бо мої батьки грали в боулінг і брали мене з собою. Так трапилося, що у мене були дуже гарні тренери. У 16 років я вперше потрапив до молодіжної команди Канади й почав змагатися на міжнародних турнірах, що допомогло мені пізніше і на змаганнях у складі команди Вічіти.
Про перфект гейм на US Open: у мене були, звичайно, й не досконалі кидки, я помилявся і вправо, і вліво, і я бачив, як сильно Шон Раш починав попередню гру проти Ентоні Сімонсена. Тож я вирішив теж зробити сильний початок. Я побачив, що маю зону певну зону помилки справа і зліва, мені стало спокійніше, я дещо розслабився і просто включився у процес.
Одна з моїх сильних сторін – упевненість. Я не маю на увазі, що впевнений у своїй перемозі, я просто знаю, що робитиму все, що можу, в кожному фреймі. По одному фрейму за раз.
Сезон був такий… такий складний для мене, не тільки фізично, але й психологічно. На початку мені довелося докласти багато зусиль, щоб повернутися на свій технічний рівень, але набагато складніше було з ментал гейм. Знаєте, це відчуття, що ти на своєму місці, що ти граєш турнір. Терпіння й фокус на поточному моменті зараз головні речі для мене
Перемога на US Open – це щось неймовірне, враховуючи, як тяжко я йшов крізь сезон. У мене досить малі оберти, в рамках туру я десь в нижній частині таблиці за цим параметром, тож я намагався кидати шар сильніше, або зменшувати швидкість, або робити ще якісь речі, щоб могти грати в ті лінії, що й інші спортсмени.
Але ніщо з цього не спрацювало, хоча мені намагалися допомогти дуже багато людей – і гравці РВА, і тренери канадської збірної, і мої друзі. Ми всі намагалися з’ясувати, які є можливі рішення для збільшення моїх обертів, і зрештою прийшли до висновку, що треба повернутися до основ – робити те, що я вже вмію робити .
Це був важкий урок для мене, але я радий, що так сталося, що ми вже пройшли через цей етап.
Я намагався змінити одразу кілька речей – і замах, і швидкість, і ще якісь речі, і зрештою все заплуталося дуже сильно.
Говорячи про повернення до основ, я маю на увазі, що моя задача була – просто грати в боулінг. Під час телефіналів я не гнався за страйками, не намагався створити месенджери чи зробити ще щось таке класне. Я слідкував за тим, щоб рука була в правильному положенні, щоб влучати шаром в обрану лінію – чудово, що там була зона для помилки. Я обрав свій найбільш “повільний”, контрольований шар, щоб не гнатися за певною реакцією, а просто влучати в лінію й добивати спею.
